Page 49 - 58
P. 49

розвивалася.  В  Індії,  Єгипті,  Середній  Азії  в  цю  епоху  було
            нагромаджено багато нових даних, зокрема, щодо лікарських рослин.
            В  16-18 ст.  було  створено  класичні  праці  в  галузі  систематики
            (К.Ліней), цитології (Р.Гук), фізіології та ембріології рослин. Ботаніка

            остаточно  сформувалась  як  наука  у  17-18 ст.  Найбільш  широкого  і
            бурхливого  розвитку  ботаніка  набула  в  19-20 ст.  Успіхи  ботаніки,
            зокрема систематики рослин, були зумовлені створенням Ч.Дарвіном

            еволюційної  теорії.  У  Росії  ботаніка  як  наука  почала  розвиватись  у
            18 ст.  Російські  ботаніки  –  С.П.Крашенінников,  М.С.Турчанінов,
            К.А.Тімірязєв  та  багато  інших  зробили  вагомий  внесок  у  розвиток
            вітчизняної  ботаніки.  На  Україні  в  різних  галузях  ботаніки

            працювали  М.О.Максимович,  В.Г.Бессер,  А.Л.Анджейовський,
            А.М.Бекетов,              В.І.Палладін,             М.І.Вавилов,              С.Г.Навашин,
            М.Г.Холодний, Є.П.Вотчал та ін. Для сучасної ботаніки характерний

            прискорений  розвиток  усіх  її  розділів.  Результати  ботанічних
            досліджень  використовують  у  розв'язуванні  багатьох  теоретичних
            питань  біології  (походження  життя,  еволюція  органічного  світу

            тощо).  На  досягненнях  ботаніки  значною  мірою  базуються  також
            успіхи  в  галузях  практичної  діяльності  людини  (зокрема,  в
            сільському  і  лісовому  господарстві,  медицині,  геології,  хімії,

            грунтознавстві, біоніці, зеленому будівництві). Дані ботанічної науки
            для розв'язання багатьох питань технічного прогресу тією чи іншою
            мірою  використовують  деревообробна,  мікробіологічна,  целюлозно-
            паперова,  харчова,  текстильна,  будівельна,  фармацевтична,  а  також

            вугільна й хімічна промисловість.
                  Ботанічна географія, географія рослинного покриву – наука, що
            вивчає рослинність як компонент географічного ландшафту. Разом з

            географією  рослин  ботанічна  географія  входить  до  складу
            фітогеографії,  тісно  пов'язана  з  геоботанікою.  Основним  завданням
            ботанічної  географії  є  вивчення  типів  рослинності,  їхнього
            поширення, фітогеографічне районування Землі. Ботанічна географія

            виявляє зв'язки між рослинним покривом і географічними факторами
            – кліматом, рельєфом, грунтами, а також діяльністю людини. Перші
            праці  з  ботанічної  географії  з'явились  у  18 ст.  Серед  них  провідне

            місце  займають  праці  експедицій  Петербурзької  АН,  що  належать
            Й.Г.Гмеліну,  С.П.Краше-нинникову,  П.С.Палласу.  Найважливіші
            положення  ботанічної  географії  сформулював  німецький  ботанік  і

            географ А.Гумбольдт на початку 19 ст. Термін "ботанічна географія"
            запровадив  датський  учений  Ф.Скоу  (1822).  Вагомий  внесок  у


                                                           47
   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54