Page 163 - 58

Навіть у високих широтах Арктики і на побережжі Антарктиди було
виявлено окремі види кліщів та ногохвісток. Трапляються

членистоногі й у найсухіших пустелях. Багато серед них
паразитичних форм.

Походять членистоногі від давніх кільчастих червів, зокрема, від
поліхет. Рештки вимерлих примітивних членистоногих – трилобітів

– збереглися у відкладах початку палеозойської ери.

Будова і життєві функції

Як і кільчасті черви, членистоногі – двобічносиметричні

сегментовані тварини. Проте їм властива гетеронома (гр. – heteros –

інший, nomos – частка) сегментацій, тобто сегменти відрізняються

між собою за будовою. Крім того, спостерігається злиття і

стабілізація кількості сегментів, які утворюють голову, груди (або

головогруди) і черевце.

Важливе значення в еволюції членистоногих мала поява

членистих кінцівок, які розвинулись із параподій поліхет. Завдяки

кінцівкам ці тварини підняли тіло над субстратом, що зменшило

тертя об його поверхню і забезпечило прогресивний розвиток способів

переміщення.

Тіло членистоногих вкрите кутикулою, значно міцнішою і

щільнішою, ніж у кільчастих червів. Вона складається з хітину

(складний полісахарид) і білків. Кутикула виконує роль зовнішнього

скелета (до неї прикріплюються м'язи), а також захищає організм від

негативних впливів навколишнього середовища У зв'язку з наявністю

кутикули ріст членистоногих супроводжується линьками. Шкірно-

м'язового мішка, характерною для червів, у членистоногих немає.

Мускулатура представлена окремими поперечно-смугастими м'язами,

які, порівняно з гладенькими, мають значно вищу здатність до

скорочення.

Порожнина тіла змішана (міксоцель); вона утворюється в

155