Page 157 - 58

від неї на правому боці тіла.
Живлення черевоногих різноманітне. Є серед них фітофаги (голі

слизьні, виноградний і садовий слимаки та ін.), більшість – всеїдні
форми.

Органами дихання є зябра (для більшості) та легені. Розмноження
статеве. Морські форми здебільшого різностатеві, а прісноводні та

наземні – гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток прямий або

з метаморфозом, личинка парусник (велігер).

Серед морських черевоногих переважають літоральні форми,

проте є й такі, що опускаються на значну глибину. У Чорному морі

поширена патела або морське блюдце; вона міцно прикріплюється до

прибережних скель своєю ногою (буває, треба прикласти силу в

десятки кілограмів, щоб відірвати цього молюска від субстрату).

У ставках, невеликих озерах, старорічищах водиться ставковик

звичайний (озерний), який досягає розмірів 68-70 мм. За допомогою

ноги він переміщується не лише по твердому субстрату, але й по

плівці поверхневого натягу води. Дихає за допомогою легенів

атмосферним повітрям, тому періодично піднімається на поверхню,

щоб набрати в мантійну порожнину запас повітря. При зниженні

температури води до 6-8°С ставковик починає дихати киснем,

розчиненим у воді, тоді його легеня функціонує як зябра. За способом

живлення ставковик звичайний – всеїдна тварина: поїдає рослинну,

тваринну їжу, а також і трупи.

У невеликих прісних водоймах поширені котушки, калюжниці,

бітинії (рис. 3.22). Котушки, живлячись мікроскопічними

водоростями (вони їх зскрібають теркою з поверхні водяних рослин

та підводних предметів), є бажаними мешканцями акваріумів як

біологічні санітари.

Усі ці молюски можуть витримувати пересихання водойм,

виділяючи при цьому щільну плівку, яка закриває вхід у черепашку.

149