Page 128 - 56

покриву платформи при наявності різних гідрохімічних зон
основного значення набуває ступінь мінералізації вод. Шари
пісковиків і алевролітів у більш глибоких частинах розрізу
мають більш низький опір, чим у верхніх горизонтах.
Для карбонатних порід (мергелів, вапняків, доломітів)
основне значення мають тріщинно-пластові і карстово-
пластові води. Питомий електричний опір цих порід залежить
від структури, їхньої тріщинуватості і гідрохімічного режиму
вод. Найбільш високий питомий опір мають доломіти і щільні
кристалічні вапняки. При закарстованості чи тріщинуватості
порід питомий опір визначається мінералізацією вод, він різко
знижується зі збільшенням солоності вод. У верхніх частинах
розрізів у зв'язку з мінливістю водяного режиму питомий опір
карбонатних порід, як правило, також коливається в значних
межах. Для шарів вапняків і доломітів, які залягають на
більших глибинах, спостерігається порівняно постійний
питомий опір.
Для глинистих порід (глин, аргілітів, глинистих сланців),
а також для гідрохімічних порід (ангідриту, гіпсу)
гідрогеологічний і гідрохімічний режими мають менше
значення. Глинисті породи характеризуються низькими і
порівняно постійними опорами. Високий питомий опір
ангідриту і дуже високий гіпсу також порівняно постійні
(таблиця 4.5). Варто сказати, що в окремих районах для порід,
що залягають в одній гідрохімічній зоні, ці межі значно вужчі.
Змішана електронно-іонна провідність осадових порід
спостерігається в рудних районах. Електронна провідність
обумовлюється вкрапленістю сульфідних мінералів і дуже
часто графітизацією й вуглефікацією порід. Як правило, у цих
випадках значення електронної провідності більше, ніж
іонної, і породи характеризуються значно більш низьким
опором, чим аналогічні різниці, не збагачені мінералами з
електронною провідністю. Питомий опір осадових порід, так
само як інтрузивних і метаморфічних, залежить від питомого
опору мінералів з електронною провідністю, від характеру
вкрапленості цих мінералів і їхньої кількості.
Для шаруватих порід — осадових і метаморфічних
(глинисті сланці, кристалічні сланці, гнейси й ін.) —

125