Page 124 - 56

же порід у непорушених масивах.
Для різних районів величина питомого опору порід у
зоні розвитку тріщиних вод неоднакова в зв'язку з різною
інтенсивністю процесу вивітрювання і відмінністю в ступені
мінералізації вод. У більшості випадків опір порід складає
десятки чи сотні Омм. У гранітах і граніто-гнейсах знижений
опір визначається, крім того, їхньою каолінізацією, широко
розвинутої у корі вивітрювання. У межах окремих районів
інтрузивні породи можуть відрізнятися за питомим опором у
випадку неоднакового ступеня їх тріщинуватості (наприклад,
граніти і габро). Опір одних і тих же порід зазвичай значно
змінюється по площі.
Питомий опір порід, що залягають нижче зони
вивітрювання, визначається переважно їхньою капілярною
вологістю, а на ділянках розвитку жильних вод — цими
водами. Зниження опору порід характерно як для великих зон
тектонічних розломів, так і окремих тріщин.
У зв'язку з розходженням у мінералізації природних вод
опір однотипних порід у різних районах неоднаковий.
Спостерігається регіональне підвищення мінералізації вод від
північних районів до південних аридних областей. На
Українському щиті мінералізація вод на півночі 0,5 г/л і
зростає на південь до 1 г/л; в Азовському масиві — 1—3 г/л і
збільшується з глибиною до 2— 4 г/л. Тому більш високі
значення питомого опору порід характерні для північних
районів.
В окремих районах встановлена залежність мінералізації
вод від ландшафту місцевості. При рівнинному ландшафті
швидко міняються сольовий склад і ступінь мінералізації вод
по площі й у розрізі, відповідно питомий опір порід міняється
в широких межах. Для середнього ландшафту характерні
переважно прісні води з мінералізацією 0,1—0,5 г/л. Рідше
зустрічаються води з мінералізацією до 6—8 г/л. З
високогірним ландшафтом зв'язані дуже прісні і прісні води з
мінералізацією 0,02—0,5 г/л. Питомий електричний опір
порід, що складають гірські масиви, найбільш високий. У
межах рудних родовищ ступінь мінералізації вод вище, ніж у
регіонально-розповсюджених породах
121