Page 131 - 56

спостерігається анізотропія електричного опору; опір 
порід вхрест нашарування завжди більший опору || по
нашаруванню. Коефіцієнт анізотропії електричного опору  р
     /  . (4.14)
||
У шаруватих породах він міняється в межах 1,05—1,2.
У розрізі товщ при перешаруванні шарів з високим і
низьким опором також спостерігається анізотропія
(макроанізотропія);   досягає значення 1,2—1,4.
Приведені матеріали дозволяють виділити три класи
гірських порід, що характеризуються різною природою
провідності і величиною (межами зміни) питомого
електричного опору.
До першого класу можуть бути віднесені більшість
магматичних і метаморфічних порід з ущільненими
текстурами, а також катагенізовані пісковики, кристалічні
вапняки і доломіти. Їм властива змішана провідність (іонна за
рахунок водяних розчинів і напівпровідникова чи
діелектрична мінерального кістяка порід) і високий питомий
опір. Спостерігається різний опір різних петрографічних і
літологічних груп у зв'язку з відмінністю в капілярній
вологоємності, що визначається структурно-текстурними
особливостями порід.
Другий клас порід складають осадові й ефузивні
кайнотипні утворення з пористими текстурами і невисоким
опором, зумовленим в основному іонною провідністю вод при
різко підлеглому впливі мінерального кістяка. За природою
провідності до цього ж класу можуть бути віднесені
кристалічні й ущільнені уламкові породи, що залягають у
зонах розвитку тріщинно-жильних вод. Для порід першого і
другого класів істотна залежність питомого електричного
опору від мінералізації порових і пластових вод.
Третій клас складають гірські породи зі зв'язаної
вкрапленістю рудних мінералів і графіту, провідність яких в
основному електронна, а питомий електричний опір низький.
Для кожного класу породи питомий електричний опір визначається
на кілька порядків. Однак для окремих регіонів і районів геологічні і
гідрогеологічні умови є або витриманими, або підкоряються
128