Page 116 - 56

спочатку дуже високий, а потім поступово зменшується. Зі
збільшенням обсягу провідних порових каналів (від 0 до 5%)
у загальній величині опору кристалічних порід зростає роль
іонної провідності водяних розчинів солей і зменшується
вплив напівпровідникової провідності мінерального скелету
порід.
Таким чином, підвищення опору водонасичених
магматичних порід від кислих різновидів до основних і
ультраосновних визначається переважно зменшенням
пористості і відповідно вологості. Ті ж закономірності зміни
питомого опору характерні для метаморфічних порід.
У кайнотипних ефузивних породах з пористістю вище
5—10 % спостерігається ще більш різка зміна питомого опору
від газонасичених до водонасичених різновидів, і досягає 4—6
2
порядків; опір водонасичених порід складає 10 Омм, рідше
3
10 Омм. За характером зміни опору ці породи близькі до
осадового.
Залежність питомого електричного опору осадових уламкових
і малоглинистих порід (пісковиків, пісків, вапняків, доломітів)
від вологості і пористості однозначна. Чим більше пористість,
тим вище вологість і менший опір порід. Ця залежність добре
вивчена для порід різного літологічного складу, різної
цементації і структури і використовується для визначення
пористості по . Для виключення впливу мінералізації вод
застосовується параметр пористості P п, який дорівнює
відношенню питомого опору пористої водонасиченої породи
 вп до опору її розчину, що насичує,  в. Для неоднорідних
порід в інтервалі пористості від 3—5 до 20 - 40 %
P  а п k / m , (4.12)
п
n
де: а п - коефіцієнт, що змінюється від 0,4 до 1,4; m - показник
ступеня, який залежить від структури порового простору і
ступені зцементованості породи; k п - коефіцієнт пористості.
Структурний показник m може змінюватися від 1,3 для
пухких пісків і оолітових вапняків до 2—2,2 для сильно
зцементованих пісковиків з низькою пористістю.
Усереднені криві P  f  k n представлені на рисунку
n
4.5. Для малопористих порід (k п=04%) спостерігається більш
113