Page 10 - 56

Середню густину порід можна визначити за даними
гравіметричних зйомок вздовж профілів, що перетинають
характерні форми рельєфу. Густину проміжного прошарку
визначають способами Неттльтона, найменших квадратів,
рішенням систем надлишкових рівнянь за методом Коші.
Середню густину гірських порід знаходять також за даними
прискорення сили тяжіння в гірських виробках і
свердловинах. Для визначення густини гірських порід у
природному заляганні використовують також мюонний метод.
Пористість. У лабораторних умовах загальну пористість
визначають пікнометричним методом, відкриту пористість -
методом насичення зразків рідиною під вакуумом.
Відкриту пористість у природних умовах визначають
зазвичай в осадових породах за допомогою каротажних
методів: питомого опору, власної поляризації, радіоактивного
каротажу.
Магнітні властивості. Найбільше важливими
магнітними параметрами гірських порід і руд є магнітна
сприйнятливість , індукована і природна залишкова
намагніченість Ji, Jn. У лабораторних умовах параметри
вивчають індукційним і магнітометричним методами.
Для вивчення усередненої намагніченості гірських порід
у природному заляганні широко використовують карти
графіків аномального магнітного поля, отримані за
допомогою магнітної зйомки.
Пружні властивості. У практиці лабораторних і
польових сейсмічних досліджень в основному вивчають
швидкість повздовжніх хвиль V p. Швидкість поперечних
хвиль V s, а також згасання повздовжніх і поперечних хвиль
визначають у меншому обсязі і для рішення спеціальних
задач. У лабораторних умовах застосовують ультразвукові
(динамічні) методи вивчення пружних властивостей зразків.
Для визначення пружних характеристик гірських порід у
природному заляганні застосовують вертикальне сейсмічне
профілювання (ВСП), сейсмічний каротаж (СК), акустичний
каротаж (АК) і польові сейсмічні методи.
Електричні властивості. З електричних властивостей
найбільше значення для електричних методів розвідки має
9