Page 67 - МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

3. бібліографічні довідники із зарубіжної техніки і наукової
періодики.
До звідних каталогів належить “Указатель иностранных
периодических изданий”, який виходив з 1966р. у Державній публічній
науково-технічній бібліотеці.
Видаються також звідні покажчики, які подають інформацію про
надходження зарубіжних журналів у фонд певної бібліотеки.
У 1968р. ВІНІТІ почав видавати 9-ти томний довідник “Мировая
научная и техническая литература”, куди входили 15 тис. періодичних
видань з усіх галузей науки і техніки.
Заслуговує на увагу покажчик змісту російських журналів і видань, які
продовжуються за ред. Масанова.

3. 5 БІБЛІОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ

1. З історії сільськогосподарської бібліографії в Україні.
2. Система бібліографічних посібників сільського господарства.

Однією з перших серед галузей бібліографії є сільськогосподарська
бібліографія. Об’єктивні причини виникнення бібліографування сільсько-
господарської літератури появилися на Україні ще на початку ХІХ ст.. Це
відбилося в діяльності товариства сільського господарства Південної Росії,
яке було засноване в 1828 р. Бібліографічні матеріали публікувались на
сторінках видань товариства “Записок и листков”. Це списки літератури
поточного характеру інколи у вигляді передруків із “Земледельческой
газеты”, які не повторювали повністю оригіналу, оскільки редакція
намагалася надати зональну спрямованість у вміщеній бібліографічній
інформації.
Повніше принцип зональності був застосований у 1847 р., коли почалось
друкування “Библиографического указания для хозяев Южной России”.
Покажчик є тривалим поточним бібліографічним виданням. Редакція цього
покажчика мала намір створити другий ланцюг інформування (оглядів, статей),
але з невідомих причин це не реалізувалось.
У 70-х роках ХІХ ст. бібліографічну діяльність поновило товариство
сільського господарства Південної Росії, яке стало друкувати списки нової
літератури на сторінках своїх періодичних видань.
У цей же час бібліографічну допомогу сільським господарям і
спеціалістам-практикам почало надавати Київське товариство сільського
господарства (1876 р.), а потім – Київське агрономічне товариство, яке
займалось просвітницькою діяльністю, організовувало виставки досягнень
сільського господарства, підготовку сільськогосподарських кадрів, складали
списки нової літератури.