Page 19 - МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
P. 19

3.  історія літератури;
                      4.  література і наукова критика.
                      Саме  таке  широке  трактування  цього  терміна    дало  можливість
               бібліографу В.С.Сопікову зробити висновок, що бібліографія з усіх людських
               знань  є  найпоширенішою  наукою.  У  другій  половині  ХІХ  –                на  поч.  ХХ  ст.
               багато  бібліографів  намагалися  звужувати  цей  термін  і  обмежували  функції
               бібліографії збиранням інформації про документ.
                      Термін “бібліографія” вживався у багатьох значеннях і до цього часу він
               багатозначний.  Ним  позначають  один  посібник,  сукупність  бібліографічних
               праць,  галузь  практичної  діяльності,  як  наука  та  ін.  Це  знайшло  своє
               відображення  у  державному  термінологічному  стандарті  ГОСТ  16448-70
               “Библиография.    Термины    и  определения”.  Пізніше  був  зроблений  ще  один
               крок:    розроблений  новий  термінологічний  стандарт  ГОСТ  7.0-77
               “Библиография.  Основные  термины  и  определения”.  Тут  були  розмежовані
               поняття  “бібліографія”  як  практична  діяльність  і  “бібліографія”  як  наука,  а
               також було дане визначення і мета бібліографії. Тут бібліографія визначалась
               як “область научно-практической деятельности по подготовке и доведению до
               потребителей  библиографической  информации  в  целях  воздействия  на
               использование произведений печати в обществе”.
                      Робота  над  бібліографічною  термінологією  продовжувалась  і  у  1984  р.
               вийшов  новий  стандарт    7.0-84  “Библиографическая  деятельность.  Основная
               библиография”.  Тут  вилучили  термін  “бібліографія”,  тому  користуються
               стандартом 7.0-77, де дається таке визначення: “Бібліографія – галузь науково-
               практичної діяльності по підготовці і доведенню до споживачів бібліографічної
               інформації з метою використання творів друку в суспільстві”.
                      В  останні  роки  бібліографію  трактують  у  широкому  значенні,  яка

               охоплює  безпосередню  бібліографічну  (практичну)  і  похідні  від  неї  види
               діяльності,  перш  за  все  науково-дослідну,  а  також  навчально-виховну
               (підготовка  кадрів)  і  організаційно-управлінську.  У  такому  значенні
               “бібліографія”  визначається  як  система  різних  видів  діяльності  (практичної,
               науково-дослідної,  навчальної,  управлінської),  яка  забезпечує  функціонування
               бібліографічної інформаціїї у суспільстві.
                      Якщо  бібліографією  займалися  спочатку  вчені,  монахи,  письменники
               поряд  із  своєю  основною  діяльністю,  то  з  часом  бібліографія  починає
               уособлюватись,  виробляти  свої  прийоми,  правила  бібліографічного  опису
               документів  і  в  кінці  відокремилась  в  особливу  галузь  професійної  людської
               діяльності.  Процес  був  довгий  з  її  ускладненнями.  У  межах  бібліографічної
               діяльності  починається  процес  поділу  праці:  діяльність  по  створенню
               бібліографічної  інформації  відокремлюється  від  діяльності  по  доведенню
               бібліографічної  інформації  до  споживачів.  Тим  самим    розмежовуються  два
               процеси: бібліографування і бібліографічне обслуговування.
                      Внаслідок  цього  поділу  праці  виникає  необхідність  обґрунтовувати
               методику бібліографічної роботи,  історію бібліографії, професійну підготовку
               кадрів і організацію управління бібліографічною діяльністю.
                        Поряд із практичною бібліографічною діяльністю формуються і інші види:
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24