Page 13 - 5232
P. 13

Буре вугілля  відрізняється підвищеною  зольністю (до 30  %), схильністю
               до самозаймання, більшим виходом летких речовин. Вміст вологи може сягати
               40 %. Кам'яне вугілля має вологість 7-10 %, зольність 5-20 %. Питома теплота
               згоряння становить понад 20000 кДж/кг. Кам'яне вугілля поділяється на марки,
               при  цьому  головними  класифікаційними  ознаками  є  вихід  летких  речовин  і
               товщина  пластичного  шару,  який  утворюється  при  нагріванні  вугілля  до
               високої температури без доступу повітря. Передбачається також поділ на класи
               за розмірами шматків.
                      Антрацит – це найякісніше вугілля з питомою теплотою згоряння 25000-
               27 000 кДж/кг. Вихід летких речовин становить менш ніж 9 %.
                      До     твердих видів палива крім вугілля відносяться також торф і горючі
               сланці.  Торф  утворюється  в  результаті  розкладання  рослинних  решток  під
               водою  без  доступу  повітря.  Він  має  високу  вологість  (до  40-50  %),  високий
               вихід летких речовин (до 70 %) і низьку теплоту згоряння (8000-11000 кДж/кг).
               Торф  поставляється  споживачам  у  вигляді  шматкового  торфу  й  фрезерного
               торфу  (торф'яної  крихти).  У  незначній  кількості  він  використовується  в
               невеликих  котельнях,  а  також  у  побуті  у  вигляді  брикетів.  Крім  того,  торф
               широко використовується не як паливо, а як добриво й сировина для хімічної
               промисловості.
                      Горючі  сланці,  як  і  торф,  є  продуктом  розкладання  рослинної  маси  без
               доступу  повітря.  Мінеральною  основою  горючих  сланців  є  вапняки,  глина  й
               пісок.  Вони  характеризуються  невеликою  вологістю  (12-17  %)  у  порівнянні  з
               торфом, значним змістом золи (40-50 %), більшим виходом летких речовин (80-
               90 %) і низкою теплотою згоряння 7000-10000 кДж/кг. Як  енергетичне паливо
               вони застосовуються шляхом газифікації та для отримання сланцевої оливи, а
               також як сировина для хімічної промисловості.
                      Всі  види твердого палива здатні  утримувати  в собі  вологу. Розрізняють
               кілька видів паливної вологи: гідратна, сорбційна, капілярна та поверхнева.
                      Гідратна  волога  утримується  в  основному  у  мінеральних  домішках
               палива.  Її  видалення  можливе  в  результаті  хімічних  реакцій  при  температурі
               150-200 ºС.  Повне  виділення  гідратної  вологи  може  відбуватися  протягом
               декількох  секунд  при  температурі  вище  700 ºС.  Частка  гідратної  вологи  в
               загальному вмісті її в паливі становить кілька відсотків.
                      Сорбційна волога зумовлена здатністю утримувати вологу за рахунок сил
               міжмолекулярної  взаємодії,  що  має  місце  як  на  поверхні,  так  і  всередині
               паливної маси. Така волога іноді називається гігроскопічною.
                      Капілярна волога зумовлена пористою структурою палива. При зіткненні

               палива з вологою остання проникає в глибину пор і при наявності достатньої
               вологості навколишнього середовища може повністю заповнити капіляри. При
               витримуванні палива в атмосфері з вологістю менше 100 % відбувається повне
               випаровування вологи.
                      Вода може проникати не тільки в пори усередині шматків палива, але й
               заповнювати простір між шматками. Волога, що накопичується зовні шматків
               палива, називається поверхневою Тривалість існування даної вологи залежить
               від температури й вологості навколишнього повітря.


                                                              13
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18