Page 17 - 5232

використання, в основному в хімічній, цементній і целюлозно-паперовій
галузях, а також на виробництво коксу для потреб чорної металургії.
Друге місце за попитом на вугільне паливо займають США, їх частка
становить 20 %. Значну потребу у вугіллі в США має електроенергетика:
незважаючи на проблеми екологічного характеру, більше половини
енергетичних потужностей виробляється електростанціями, що
використовують вугілля. Основною причиною широкого застосування вугілля в
американській електроенергетиці є його низька вартість. Виробництво
електроенергії на вугільних електростанціях у два рази дешевше виробництва
на електростанціях, що використовують як паливо природний газ.
Третім у світі споживачем вугілля є Індія, що витрачає близько 400 млн
тонн вугілля власного видобутку.
Австралія є найбільшим експортером на світовому вугільному ринку.
Добуваючи близько 350 млн тонн, вона реалізує на зовнішніх ринках понад 200
млн тонн і поступово нарощує експортні обсяги. ПАР з виробництвом понад
250 млн тонн вугілля, експортом понад 80 млн тонн, і Індонезія, що експортує
понад половину щорічного обсягу видобутку, а це приблизно в 100 млн тонн,
також є провідними експортерами вугілля.
Таким чином, найбільші ринки вугілля розташовані в Азіатсько-
Тихоокеанському і Європейсько-Середземноморському регіонах. На ціну
вугілля на світовому ринку великий вплив чинить вартість транспорту палива.
Ціна транспортування вугілля з ПАР до порту Роттердам становить 24 дол/т, з
Австралії – 34 дол/т. Ціна вугілля з урахуванням транспортування становить
приблизно 85 дол/т.
Ринкова ціна в Росії становить у середньому 30 дол/т., у той час як
витрати на видобуток становлять 5-10, а іноді 2 дол/т (видобуток відкритим
способом). Середня собівартість видобутку в Україні становить 34 дол/т, ціна
на ринку - 20-100 дол/т залежно від якості, умов поставки тощо. У Польщі ціна
становить 80 дол/т, а собівартість 40 дол/т, у Німеччині у два рази вище.
Нафта. Оцінки світових ресурсів нафти неодноразово проводяться й
відрізняються суперечливими результатами, що спричинено недообліком
економічних факторів, які в багатьох випадках є вирішальними при визначенні
ресурсного потенціалу. Наприклад, західні оцінювачі оцінюють величину
запасів виходячи з рентабельності їх видобутку, тоді як російські - виходячи з
їх наявності. У той же час, показники рентабельності залежать як від ціни на
нафту, так і від собівартості її видобутку, які не є постійними величинами.
За даними “BP statistical review of world energy”, доведені світові запаси

нафти становлять 162 млрд тонн. У країнах Близького Сходу зосереджене
близько 62 % світових доведених викопних запасів нафти. У таких країнах
ОПЕК як у Саудівської Аравії - близько 22 % від доведених світових запасів,
Ірані - 11,1 %, Іраку - 9,7 %, ОАЕ - 8,2 %, Кувейті - 8,3 %, і Венесуелі - 6,5 %.
На частку країн ОПЕК припадає майже 75 % усіх світових запасів. Доведені
запаси країн колишнього СНД включно з Росією - 10,2 % від світових запасів,
США - 2,5 %; Китаю - 1,4 %; Норвегії - до 1 %.
Постійний розвиток технологій розвідування запасів нафти та
нафтовидобутку дозволяє регулярно переглядати розміри запасів нафти в
17