Page 32 - 4993

5.6 Визначення втрат напору в місцевих опорах напірної
лінії і їх еквівалентної довжини

Згідно схеми (рис. 5.6) напірна лінія має:
− два різких повороти 90° (1, 2);
l 9

6 5 4 3
l 10 l 5 l 6 l 8
2 2 p М3
1 p М2 2
1
H cт С l 3 l 4 1 p М1 l 7

ВЦН

Рисунок 5.6 — Схема до розрахунку напірної лінії
− два плавних стандартних повороти 90° (3, 6);
− витратомір Вентурі (4);
− засуву (5);

або ∑ ξ = ξ 2 р. п. +2 ξ п. п. + ξ вен + ξ зас ;
Оскільки всі ці місцеві опори розміщені на напірній лінії
після манометра p М1, то ми можемо використати його покази
для визначення сумарного коефіцієнта місцевих опорів. Для
цього запишемо рівняння Бернуллі для перерізу 1-1, де роз-
міщений манометр, і перерізу 2-2 на виході з напірної лінії:

p α υ 2 p α υ 2
1
1
z + g ρ 1 + 2g = z 2 + g ρ 2 + 2g 2 + h 1− 2 . (5.19)
2
1
Якщо площина порівняння розміщена на рівні перерізу
1-1, то величини, які входять в рівнянні Бернуллі, будуть рів-
ні:
z 1 = 0, z 2 = l 4 + l 8 – l 10;
p 1 = p М1, p 2 = 0;
υ = υ = υ нап = 4Q π d нап ;
2
1
2
31