Page 27 - 4987

Сьогодні існує понад 100 індикаторів, що характеризу-
ють різні сторони та аспекти сталого розвитку і які поділяють
на чотири основні групи:
1) соціальні;
2) економічні;
3) екологічні;
4) інституційні.
Соціальних індикаторів визначено 41, об’єднаних у п’ять
агрегованих блоків: 1) боротьба з бідністю, 2) демографічна
динаміка, 3) сприяння освіті, підготовці кадрів та поінформо-
ваності суспільства, 4) захист здоров’я населення, 5) сприяння
стійкому розвитку поселень.
Економічних індикаторів виділено 23, об’єднаних в три
блоки: 1) економічний розвиток, 2) зміна характеру споживан-
ня та 3) фінансові ресурси і механізми. Вони характеризують
міжнародну кооперацію для прискорення сталого розвитку і
пов’язану з цим місцеву політику; зміну характеристик спо-
живання; фінансові ресурси і механізми; передачу екологічно
чистих технологій, співробітництво і створення потенціалу.
В екологічному розділі зосереджено 55 індикаторів, які
розбиті на п’ять підрозділів: 1) водні ресурси, 2) земельні ре-
сурси, 3) інші природні ресурси, 4) атмосфера, 5) відходи.
Група інституційних індикаторів характеризується з ура-
хуванням питань екології і розвитку плануванням та управлін-
ням для сталого розвитку; національними механізмами та
міжнародним співробітництвом для створення потенціалу в
країнах, що розвиваються; міжнародним інституціональним
порядком; міжнародними правовими механізмами; інформа-
цією для прийняття рішень; посиленням ролі основних груп
населення.
Система індикаторів зберігає структуру «тема – субте-
ма», прийняту в 2001 р., відповідає практиці більшості країн
і полегшує моніторинг національних стратегій сталого роз-
витку. Виділення чотирьох «стовпів» – соціальних, економіч-
них, екологічних та інституційних – не є таким явним, що, на
думку експертів, підкреслює багатогранний характер сталого
розвитку і взаємозв’язок різних явищ. Тому, в системі показ-
ників виділено 14 тем, кожна з яких включає підтеми:
26