Page 18 - 497

Тільки один американець здобув золоту медаль. Шведи і фіни
були без конкуренції.
Перші перемоги у вільній боротьбі змінили відношення
європейців і почали удосконалювати техніку і тактику в
новому виді боротьби, особливо вчитися проводити прийоми
ногами. У 1928 р. в Парижі був проведений перший чемпіонат
Європи. В той час чемпіонати Європи були найбільшими
змаганнями на Європейському континенті після Олімпійських
ігор. Чемпіонати світу тоді ще не проводились. До початку II
Світової війни першість Європи провели в 1937 р. у Мюнхені.
Після війни чемпіонат Європи провели у 1946 р. в Стокгольмі.
Очікувалось, що головними претендентами будуть
Скандинавські держави, але сталась несподіванка. Дебютанти
чемпіонату, не маючи досвіду, не залишили ніяких надій
скандинавам. Турецькі борці здобули три золотих, дві срібні і
дві бронзові медалі, такий був результат участі.
14 Олімпійські ігри в Лондоні знову підтвердили, що
турецьким борцям немає рівних у вільній боротьбі ні в
Європі, ні в світі. Вони здобули чотири золотих і дві срібні
медалі. Свій успіх турецькі борці підтвердили на чемпіонаті
світу в 1951 р. в Токіо. Шість золотих медалей з восьми.
Цікавість до сутичок борців вільного стилю виріс. У 50-х
роках і на Міжнародній арені появились борці Японії, Болгарії
та Ірану з них оригінальною манерою боротьби. На 15
Олімпійських іграх Радянські борці показали дуже високий
рівень підготовки, а тактика відрізнялась від інших держав,
вона збагатилась за рахунок національних видів боротьби.
Тоді першими олімпійськими чемпіонами стали Д.
Цімакурідзе і А. Мекокашвілі. Відтоді на світовому борців-
ському килимі спортсмени Радянського Союзу здобували
багато вражаючих переконливих перемог. Уперше в історії