Page 17 - 497

господарі вперше в Олімпійську програму включили боротьбу
КЕЧ (студентський любительський варіант). Олімпійський
комітет прийняв її і назвав боротьбою вільний стиль.
Європейці не були знайомі з таким видом боротьби, тому
ніхто не прийняв участі і всі учасники на першому
Олімпійському турнірі з вільної боротьби були з одної
держави США. Суддівство здійснювалось згідно правил, які
були прийняті в Америці. Боротьба пізніше проводилась у
семи вагових категоріях:
- найлегша вага - 47,628 кг, легка - 52,164 кг, напівлегка
- 56,7 кг, легка 61,236 кг, напівсередня - 65,272 кг,
середня - 71,668 кг, важка-вище - 71,668 кг. Всі
олімпійські медалі дістались американським борцям –
цей своєрідний "рекорд" ніколи ніхто не поб’є.
4 Олімпійські ігри проводились у 1906 р. в м. Афіни.
Греки дали перевагу греко-римській боротьбі і вільну
боротьбу в програму не включили. Остаточна доля вільної
боротьби вирішилась на 5 Олімпійських іграх у 1908 р. в
Лондоні. Англійці включили вільну боротьбу в програму,
тобто свою боротьбу, а також в програму була включена
греко-римська боротьба. Не дивлячись на те, що переможцями
були англійці і американські борці, вільна боротьба
сподобалась всім європейцям.
Вільна боротьба стала олімпійським видом спорту, але
тільки на олімпіаді проводились змагання, де можна було
показати свій рівень борцям різних держав. Інших
міжнародних змагань з вільної боротьби не проводилось. У
1922 р. Олімпійські ігри проводились у Стокгольмі (Швеція) і
вільна боротьба не була включена в програму змагань ігор.
Лише в 1920 р. європейці знову побачили на Олімпійських
іграх вільну боротьбу. На цей раз перевагу мали Європейці.