Page 147 - 4902

ний за допомогою факторів виробництва, що їх має країна.
Існує 3 способи розрахунку ВВП і ВНП:
1. За видатками (метод кінцевого використання): сумуються

споживчі витрати, приватні валові інвестиції, державні витрати та
чистий експорт. Цей підхід спирається на вихідне положення, згідно
з яким вартість виробленого продукту дорівнює сумі всіх витрат на
його створення, а самі витрати в рамках даного методу вдається роз-
ділити на витрати макроекономічних суб'єктів: домашніх госпо-
дарств, фірм держави та зарубіжжя.

2. За доходами (розподільний метод). ВВП визначається як сума
доходів, що являють собою у тій чи іншій формі плату за використа-
ння факторів виробництва, за допомогою яких вироблено кінцевий
продукт.

3. За доданою вартістю (виробничий метод): сумується додана
вартість всіх галузей національної економіки. Метод доданих варто-
стей дозволяє виявити відношення і роль окремих галузей у створен-
ні ВНП (структуру), виявити динаміку зміни структури, провести по-
рівняльний аналіз ВВП (ВНП) країни з аналогічним показником
інших країн.
Номінальний ВВП – розраховується в поточних цінах року його

виробництва, а реальний ВВП у порівняних базисних цінах. Це доз-
воляє визначити динаміку ВВП за кілька років. Звідси видно, що на
величину валового продукту впливають з одного боку, обсяги вироб-
ництва, з другого - динаміка цін.

Реальний ВВП визначають за формулою:
ВВПн
ВВПр  , (8.1)
Іц
де ВВПр, ВВПн – реальний та номінальний ВВП;

Іц – індекс цін.
Реальний ВВП характеризує фізичний обсяг, а реальний про-
дукт – це вартісне вираз ВВП. Показник ВВП у базових цінах може
за рік зростати менше або більше, ніж ВВП у поточних цінах в
країні. Це відбувається через зміну загального рівня цін. Для обчи-
слення реального ВВП використовують дефлятор ВВП (ДВВП) як

відношення номінального ВВП до реального продукту нинішнього
року.
ВВПн
ДВВП  . (8.2)
ВВпр

Обчислення дефлятора дозволяє оцінити досягнення реального

.