Page 50 - 4901

3) визначення щодо кожного з елементів порівняння величини коригування цін подібних
об'єктів, які відповідають характеру і ступеню відмінностей кожного такого об'єкта від об'єкта
оцінювання за кожним елементом порівняння;
4) коригування щодо кожного з елементів порівняння цін кожного подібного об'єкта з метою
зменшення їх відмінностей від об'єкта оцінки;
6) розрахунок ринкової вартості майнових прав інтелектуальної власності шляхом
обґрунтованого узагальнення скоригованих цін подібних об'єктів.
До елементів порівняння належать чинники об'єкта оцінювання й умов договорів з
інтелектуальною власністю, що склалися на ринку, які впливають на його ринкову вартість.
Дохідний підхід полягає в визначенні теперішньої вартості очікуваних доходів від застосування
активу. Підхід базується на припущенні, що компетентно і діючий зі своєї найбільшої вигоди інвестор
не заплатить за об’єкт суму більшу, ніж поточна вартість грошових вигод від володіння об’єктом.
У рамках дохідного підходу, для оцінювання нематеріальних активів використовують:
- метод переваг у прибутках;
- метод виграшу у витратах;
- метод розподілу прибутків;
- метод додаткового прибутку або надлишкових грошових потоків;
- метод звільнення від роялті.
Загалом вартість об'єкта промислової й інших видів інтелектуальної власності, обумовлена
його участю у створенні прибутку (П), яку можна розрахувати за формулою:
V  Д  Т  П , (6.10)
НА
де П – річний прибуток, грн; Д – частка прибутку, що припадає на об’єкт промислової власності,
грн; Т – час, за який отриманий або прогнозують отримати прибуток.
Величина Д залежить від рівня новизни нематеріального активу, його правового захисту,
економічних факторів тощо і в умовах ринку практично не обмежена.
Визначення вартості винаходу як об'єкта промислової власності за величиною прибутку.
Оскільки використання винаходу можливе тільки на основі ліцензійного договору, то вартість винаходу
правомірно визначати за вартістю ліцензії. Одним із загальноприйнятих випадків визначення ціни
ліцензії є оцінювання її вартості за величиною прибутку, який отримав покупець (ліцензіат).
Передбачуваний прибуток П, що одержить покупець (ліцензіат), розраховують у такий спосіб:
П  Q  Ц ( Т  Т )  H , (6.11)
0
д
де Q – середній річний обсяг очікуваного випуску продукції (за відсутності достовірних даних
можуть бути використані паспортні дані про продуктивність устаткування); Ц – ціна одиниці продукції,
яку виготовляють за ліцензією (переважно світова); Т д – термін дії ліцензійної угоди (зазвичай 5-10
років); Т 0 – період освоєння предмета ліцензії (зазвичай 1 - 3 роки); Н – норма прибутку в тій або іншій
галузі промисловості (зазвичай 0,1-0,2).
Вартість (ціну) ліцензії Vл визначають як частку Д від прибутку, який отриманий покупцем за
формулою:
Vл  Д  П . (6.12)
Вартість товарного знака V ТЗ розраховують як частину прибутку від реалізації продукції,
захищеної товарним знаком:
V  k  П , (6.13)
ТЗ РП
де V ТЗ – вартість товарного знака, грн; k – коефіцієнт, що враховує характер виробництва
продукції, захищеної товарним знаком (визначають за такою шкалою: k = до 0,1 - індивідуальне
виробництво, k = 0,1-0,2 - дрібносерійне виробництво, k = 0,2-0,3 - серійне виробництво, k = 0,3-0,4 -
крупносерійне виробництво, k = 0,4-0,5 - масове виробництво); П РП – прибуток від реалізованої
продукції, захищеної товарним знаком.
Прибуток від реалізованої продукції (П РП) розраховують за такою формулою:
П  H  Q  Ц , (6.14)
РП
де Н – норма прибутку; Q – обсяг реалізованої продукції за основний термін дії товарного знака;
Ц - ймовірна ціна одиниці продукції, захищеної товарним знаком, грн.
У випадку неможливості точного визначення характеру виробництва продукції, захищеної
товарним знаком, коефіцієнт k визначається експертним шляхом:
49