Page 144 - 4901

- високоліквідні активи – грошові засоби + рахунки дебіторів;
- ліквідні активи – грошові засоби + рахунки дебіторів + біржові цінні папери;
- низьколіквідні активи – товаро-матеріальні запаси;
- важкореалізовані активи – основні засоби і нематеріальні активи.
Основними показниками, які використовують для визначення рівня ліквідності підприємства є
коефіцієнти: загальної, швидкої та абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт загальної ліквідності (k лз) (коефіцієнт покриття) – це відношення оборотних активів
(ІІ розділ активу балансу) до короткострокових пасивів (ІV розділ пасиву)
О
k  А
лз , (14.12)
З
пот
де О А – оборотні активи підприємства; З пот – короткострокова заборгованість підприємства.
При К л.заг. < 2 вважають, що платоспроможність підприємства невисока й існує певний
фінансовий ризик.
При К л.заг. > 3 може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.
Співвідношення 2:1 вважають нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись
від 1.2 до 2.5.
Коефіцієнт швидкої ліквідності ( К л.шв. ) – це відношення активів високої ліквідності (оборотні
активи за мінусом виробничих запасів, А лікв.) до поточних зобов’язань (З пот)
А
К  лікв . (14.13)
л. шв
З
пот
Коли К л.шв ‹ 1, то платоспроможність підприємства невисока.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К л.абс.) характеризується відношенням грошових засобів та
короткострокових цінних паперів (Г, Ц п ) до поточних зобов’язань
Г  Ц
К  п . (14.14)
л. абс.
З
пот
Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2-0,25.
Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв’язок між
цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість
є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає.
Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність внаслідок великих виплат
власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних
управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.
Фінансова стійкість підприємства характеризується різними показниками, але в основі її
визначення, як правило, лежить співвідношення власного та залученого капіталу. З-поміж них
найбільше поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.
Коефіцієнт автономії (k а) обчислюється діленням власного капіталу (ВК) на підсумок балансу
підприємства (ВБ)
ВК
k  . (14.15)
а
ВБ
Якщо k а ‹ 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення
значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику
порушення фінансової стійкості підприємства.
Коефіцієнт забезпечення боргів (k зб) визначають як співвідношення власного та залученого
капіталу (ЗК). Іноді використовують обернений показник, який називають коефіцієнтом фінансового
ризику k фр.
ВК ЗК
k  , k  . (14.16)
зб фр
ЗК ВК
Нормальною вважається ситуація, коли k зб ≥ 1. Рекомендоване значення k фр має бути менше 0,5,
а критичним вважається значення рівне 1.

143