Page 30 - 4882

На відміну від патентної практики минулих років, заяв-
ник сам вирішує питання про віднесення тієї або іншої ознаки
до істотних. Це значить, що якщо в сформульованої заявни-
ком сукупності ознак поряд з істотними будуть і несуттєві
ознаки, експертиза не вкаже йому на це, як раніш, і тим
самим заявник неправомірно звузить собі обсяг патентної
охорони, що, природно, невигідно. Експертиза не визнає
заявлену сукупність ознак тільки, якщо вона не забезпечує
зазначеного заявником істотного результату. Тому в опти-
мальному випадку сукупність істотних ознак, внесена заяв-
ником у пункт формули, повинна бути «необхідна і достатня»
для одержання технічного результату.
Також потрібно бути дуже уважним, якщо технічних ре-
зультатів кілька. Якщо вони забезпечуються різними сукуп-
ностями ознак, то потрібно звернути увагу чи не йде мова про
декілька винаходів або про варіанти, або про удосконалення
основного винаходу. У таких випадках може бути доцільно
використовувати багатоланкову формулу з залежними або з
декількома незалежними пунктами, а може подати кілька
заявок, якщо вимога єдності винаходу може виявитися пору-
шеною. Але не можна намагатися «засунути» всі ознаки в
один пункт. Таку формулу дуже легко можна буде обійти,
тому що фізичний об’єкт тільки тоді порушує формулу, якщо
в ньому використані усі без винятку ознаки, зазначені в
незалежному пункті формули або еквівалентні їм ознаки.
Існуючий у вітчизняній патентній практиці тип формули
винаходу називається формулою з виділеною новизною. Для
того, щоб складати таку формулу, необхідно мати представ-
лення про те, що таке аналог і прототип (найбільш близький
аналог) заявленого технічного рішення.
Відповідно до Правил, пункт формули складається, як
правило, з обмежувальної частини, що включає ознаки вина-
ходу, що збігаються з ознаками найбільш близького аналога,
у тому числі родове поняття, що відображає призначення, і
відмітної частини, що включає ознаки, що відрізняють вина-
хід від найбільш близького аналога.
28