Page 129 - 4881

Головний закон світлопоглинання
Практичне застосування фотометричного методу визна-
чення концентрації речовин (іонів) у розчинах ґрунтується на
головному законі світлопоглинання Бугера-Ламберта-
Бера.
При проходженні монохроматичного світла з інтенсив-
ністю (  ) крізь шар однорідного розчину з товщиною ( ) і
0
концентрацією поглинаючих світло часток (С) частина світла
поглинається ( ), розсіюється (  ) та відбивається від
погл розс .
стінок посуду ( ), тому інтенсивність світла, що пройшло
відб .
( ), менша, ніж  , тобто
0

         . (9.1)
0 погл . розс відб .

Величини  і  достатньо малі (у порівнянні з
розс . відб .
I ), тому їх значеннями можна знехтувати. Тоді
погл

     . (9.2)
0 погл .

Зменшення інтенсивності світла, що проходить крізь
розчин, підкоряється закону Бугера –Ламберта- Бера

    10 - С , (9.3)
0
де  – інтенсивність падаючого світла  – інтенсивність
0
світла, що пройшло крізь шар розчину;  - молярний кое-
фіцієнт поглинання або молярний коефіцієнт екстинції,
л/моль·см, що характеризує власні властивості речовини
поглинати світло певної довжини хвилі, залежить від природи
речовини, довжини хвилі, температури й не залежить від
концентрації С – молярна концентрація поглинаючої речо-
вини, моль/л  - товщина поглинаючого шару (товщина кю-
вети), см.
127