Page 134 - 4881

ним пропусканням (Т) чи мінімальним поглинанням (D)
світла цієї ж довжини хвилі світлофільтром (рис. 9.2, в).
Суть визначення каламутності води
Каламутність води зумовлена наявністю в ній грубодис-
персних і колоїдних речовин неорганічного та органічного
походження. Причиною каламутності поверхневих вод є, на-
самперед, мули, силіцієва кислота, гідроксиди заліза та алю-
мінію, органічні колоїди і різноманітні мікроорганізми та
планктон. У ґрунтових водах каламутність зумовлена в основ-
ному наявністю в них нерозчинених мінеральних речовин.
Згідно з ГОСТ 2874-82 каламутність питної води – не
більше 1,5 мг/л.
Каламутність визначають фотометричним методом
шляхом порівняння оптичної густини проб води, яку дослід-
жують, з оптичною густиною стандартних суспензій. Метод
базується на можливості використанні закону Бугера-Лам-
берта-Бера для безкольорових суспензій або білих золів, коли
зменшення інтенсивності світла зумовлено домінуючим
впливом опалесценції (світлорозсіювання) від завислих час-
ток, тоді як у кольорових розчинах домінуючий вплив має
поглинання світла. Придатність закону Бугера-Ламберта-Бера
перевіряється графічно - залежність оптичної густини розчину
D від концентрації завислих речовин C (мг/л) повинна бути
лінійною.
Методика визначення
1. Каламутність води визначають відповідно до ГОСТу
3351-74 не пізніше, ніж через 24 години після відбору проби
води. Проби води відбирають за ГОСТами 4979-49 і 2474-82.
2. Для приготування робочих стандартних розчинів
основну стандартну суспензію каоліну, що містить 100 мг
зависі каоліну в 1 л розчину, ретельно перемішують і точно
відміряну її кількість розводять дистильованою водою з ну-
льовою каламутністю у співвідношеннях, вказаних в табл.9.1

132