Page 71 - 4864

+
нашому випадку це К .
Заряд комплексного іону дорівнює сумі зарядів
комплексоутворювача і лігандів; з другої сторони, він
дорівнює сумарному заряду зовнішньої сфери з
протилежним знаком.
Наприклад:
K 4[Fе(CN 6]: +2+6(-1) = 4 або: -[4 ∙ (+1)] = -4;
4-
[Fе(CN 6]
[Zn(NH 3) 4]SO 4: +2+6 ∙ 0 = +2; або: -(-2) = +2;
Ступінь окиснення комплексоутворювача
дорівнює алгебраїчній сумі ступенів окиснення лігандів і
йонів зовнішньої сфери, взятій з протилежним знаком.
Наприклад:
+2
K 4[Fe(CN) 6] : -[6∙(-1) + 4∙(+1)] = +2; Fe
+2
[Zn(NH 3) 4]SO 4 : -(-2 + 6∙0) = +2; Zn
Значення координаційного числа залежить від
багатьох факторів: від природи лігандів, від
співвідношення радіусів лігандів і комплексоутворювача,
умов проведення процесів комплексоутворення. Але
основним фактором, який впливає на координаційне
число, є ступінь окиснення комплексоутворювача:
ступінь окиснення вище
комплексоутворювача +1 +2 +3 +4 +4
координаційні числа 2 4;6 6;4 6 8-12

(підкреслені найбільш характерні координаційні
числа).
Комплексоутворювач і ліганди складають
комплексний йон, або внутрішню сферу комплексу в
хімічній формулі її відокремлюють квадратними
4-
2+
дужками; наприклад, [Fe(CN) 6] , [Zn(NH 3) 4] .
Йони, що знаходяться за межами внутрішньої
сфери, утворюють зовнішню сферу комплексу (в наших
2-
+
прикладах це K і SO 4 ).
Внутрішня координаційна і зовнішня сфери це
протилежно заряджені йони, між якими здійснюється
71