Page 69 - 4864

Основи тематичного теоретичного матеріалу

Багато хімічних сполук, частіше солі, здатні
взаємодіяти між собою з утворенням більш складних
сполук, які дістали назву комплексних.
Комплексними (або координаційними) називаються
сполуки, кристалічні гратки яких складаються з
комплексних груп, утворених внаслідок взаємодії йонів
або молекул, здатних існувати самостійно. Наприклад:
взаємодія ціаніду заліза (ІІ) з ціанідом калію (це солі
ціанідної кислоти НСN)
Fe(CN) 2 + 4KCN = K 4[Fe(CN) 6].
Іншим прикладом може бути реакція
ZnSO 4 + 4NH 3 = [Zn(NH 3) 4]SO 4

Будова комплексних сполук.
В молекулі є атом із позитивним ступенем
окиснення, який об’єднує довколо себе всі інші частинки.
Цей атом називають комплексоутворювачем або
центральним атомом. У сполуках K 4[Fe(CN) 6] і
+2
+2
[Zn(NH 3) 4]SO 4 це відповідно Fe і Zn .
Найбільшу схильність до утворення комплексів
мають катіони d – елементів, наприклад,
3+
3+
4+
3+
2+
2+
Fe ,Fe ,Co ,Cr ,Cu ,Ti тощо, рідше – атоми
елементів головних підгруп періодичної системи з
+3
+2
позитивним ступенем окиснення, наприклад, Be , Al , а
також неметали з високим ступенем окиснення
+5
+4
+3
(B ,Si ,P тощо).
Приєднані до комплексоутворювача частки
(молекули, аніони) називаються лігандами, які
розміщуються у безпосередній близькості від
-
комплексоутворювача і у нашому прикладі це СN . Як
-
-
ліганди звичайно виступають негативні іони (СN , OH ,
-
-
-
Сl , I , NO 2 і ін.)
69