Page 48 - 4864

заміщуватись на кислотний залишок. Амфотерні
гідроксиди – це гідрати амфотерних оксидів. В
залежності від умов, вони можуть відщеплювати під час
дисоціації йони Н+ чи ОН- і, як і відповідні амфотерні
оксиди, взаємодіють з кислотами і лугами. Але
записують їх як основи: Zn(OH) 2, Al(OH) 3, Sn(OH) 4.
Zn(OH) 2 + 2HCl → ZnCl 2 + 2H 2O
Zn(OH) 2 (H 2ZnO 2) + 2NaOH → Na 2ZnO 2 + 2H 2O
Гідрати, як правило, нестійкі сполуки, у багатьох
випадках розкладаються вже при випарюванні розчинів.
Проте іноді гідрати настільки міцні, що при виділенні
розчиненої речовини з розчину вода входить до складу її
кристалів. Речовини, у кристали яких входять молекули
води, називаються кристалогідратами, а вода, що
міститься в них, - кристалізаційною.
Розчинні у воді основи називаються лугами.
Більшість основ – важкорозчинні сполуки.
Амфотерні гідроксиди – це гідроксиди, утворені
амфотерними оксидами. Наприклад: OHZn  , OHPb  ,
2 2
Al OH  , Cr OH  . Вони проявляють двоїсту природу,
3 3
тобто здатні в хімічних реакціях виступати як основні (з
речовинами кислотного характеру), або як кислоти (з
речовинами основного характеру).
Амфотерні гідроксиди можна одержати дією лугів на
розчини солей відповідних елементів. Наприклад:
Pb NO 3   2NaOH  Pb OH    2NaNO
3
2
2
AlCl  3 KOH  Al OH    3 KCl
3
3
Амфотерні гідроксиди здатні взаємодіяти з лугами.
Однак, при їх одержанні не слід застосовувати надлишок
лугу.
Якщо кислотна функція амфотерного гідроксиду
набагато сильніше виражена за основу, то хімічну
формулу його звичайно записують так, як це прийнято
для кислот і відповідно утворюють назву. Наприклад:
H 3 AsO - ортоарсенітна кислота.
3
До кислот належать складні речовини, які
48