Page 113 - 486

При збиранні ступеней зазори а і в (див. рис.4.4) встановлюють за
допомогою регулювального кільця 5. Якщо турбобур призначений для

буріння свердловин, то зазори a  в  5 , 4 мм, а якщо для проробки
стовбура (калібрування стовбура перед спуском обсадної колони), то
а  3 мм, в  мм.
6
Перед опусканням в свердловину перевіряється легкість запуску
турбобура, герметичність його різьбових з’єднань, а також
визначається осьовий люфт турбобура. Правильно зібраний і
відрегульований турбобур запускається при тиску від 1 до 1,5 МПа,

при цьому обертання вала повинне бути рівномірним без ривків. При
виключені подачі рідини вал повинен зупинитися плавно. Різка
зупинка вала свідчить про наявність великого тертя в опорах. В цьому

випадку необхідно провести обкатування турбобура на ведучій трубі
під ротором на протязі (10…15) хв. з метою припрацювання поверхонь
тертя.
Для визначення осьового люфта турбобур (який висить на талевій

системі) валом обпирають на стіл ротора і роблять відмітку на валу
біля торця ніпеля. Потім турбобур припіднімають з ротора і роблять
другу відмітку на валу біля торця ніпеля. Відстань між відмітками буде

рівна величині осьового люфта. В новому турбобурі допустимий
осьовий люфт становить (0 ... 2) мм. Коли осьовий люфт збільшиться
до

(4 ... 5) мм, турбобур відправляють у турбінний цех на ремонт.
Основною причиною збільшення осьового люфта в процесі роботи
турбобура є зношування деталей основної опори (системи підп’ятників

або кулькового підшипника).
Збільшення протікань промивальної рідини через ніпель свідчить
про зношення деталей радіальних опор. Радіальний люфт вала не
повинен перевищувати 1,5 мм.

Для попередження попадання в турбобур сторонніх предметів у
муфті верхньої бурильної труби встановлюється фільтр.
Після складання турбобура по закінченні його ремонту всі конічні

різьби повинні бути скручені до упору в торці, вал повинен легко
повертатись з моментом до 200 Нм.

109