Page 24 - 4858

параллельно до вектора струму I  ) падінь напруги на
2 ном
вторинній обмотці.
Гіпотенузою трикутника векторів внутрішніх падінь на-
пруг є векторZ I  (Z 2 – повний опір вторинної обмотки
2 2 ном
трансформатора).

Вектор U визначається з векторного рівняння
2


U  E  Z I 
2 2 2 2 ном .
Він випереджає вектор струму I  на кут φ 2, величину
2нно
якого знаходять аналітично:
x 6 , 3
φ 2  arctg нав  arctg  37°,
r 8 , 4
нав
або вимірюють на векторній діаграмі.
Струм неробочого ходу I 0 = 1,2 А випереджає за фазою

магнітний потік Ф на кут втрат в сталі α = 5°.
Вектор струму в первинній обмотці I  дорівнює сумі
1 ном

векторів струму I і приведеному струму у вторинній обмотці
0

I , спрямованого у бік, протилежний напрямку вектора
2 ном
I  :
2 ном



I   I  ( I ),
1 ном 0 2 ном
де I  I (1/k) = 20 (1/1,4) = 14,3 А.
2 ном 2 ном
Остаточно маємо I 1ном ≈ 15,1 А.
Вектор напруги первинної обмотки, рівний
U   ( E  ) r I   jx I  ,
1ном 1 1 1ном 1 1ном
де Ir =15,1∙0,5 = 7,55 В; Ix = 15,1∙2 = 30,2 В і кут зсуву
1 1 ном 1 1 ном
фаз φ 1, знаходимо шляхом побудови відповідних векторів на
векторній діаграмі U 1ном = 192 В; φ 1 ≈ 48°.
Струм I 0 зазвичай не перевищує 4 ÷ 8 % від струму I 1ном,
тому можна записати, що I  I . Отже, зі збільшенням
1 ном 2 ном
навантаження збільшується струм I і пропорційно до ньо-
2 ном
го зростає струм первинної обмотки, тобто зазвичай падіння

23