Page 38 - 4852

"езопівська мова" – непряме висловлення думки.
Поема – віршований ліро-епічний твір, в якому зображені визначні події
та яскраві характери. Для поеми характерні ознаки епосу: сюжет, дійові особи;
лірики – увага до переживань. Типовий приклад – "Гайдамаки" Т. Шевченка.
Також поемами називають віршовані ліричні твори великого обсягу ("Кавказ"
Т.Шевченка), в давнину поема була епічним твором ("Іліада" та "Одіссея"
Гомера). Стосовно сучасних творів замість терміну "епічна поема" вживається
"роман у віршах" ("Маруся Чурай" Ліни Костенко). Іноді поемами називають
прозові романи, що є широкими епічними полотнами ("Мертві душі"
М. Гоголя).
Реалізм – художній напрям, започаткований у 30-х рр. XIX ст. як
противага Романтизму. Риси реалізму: основна проблема – взаємини людини і
середовища, вплив соціально-історичних обставин на духовний світ людини,
аналітичний підхід до світосприймання, типізація дійсності як основний спосіб
художнього узагальнення. "Формула" реалізму – "зображення – життя у
формах самого життя". Для реалізму характерні об’єктивність, орієнтація на
сучасність, конкретно-історичний підхід, погляд на історію як прогрес.
Основні жанри реалізму - епічні (повість, роман).
Визначні представники: О. де Бальзак, Стендаль, Ч.Діккенс, В.Теккерей,
М.Гоголь, Т. Шевченко, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Л. Толстой,
Ф.Достоєвський, А. Чехов, Б.Грінченко. В XX продовжує побутувати в кількох
видозмінах: неореалізм, магічний реалізм тощо.
Ремінісценція (лат. – загадка) – відчутний у літературному творі
відгомін іншого літературного твору, проявляється у подібності композиції,
стилістики. Це здійснене автором нагадування читачеві про більш ранні факти
та їх текстові компоненти.

37