Page 40 - 4837
P. 40

до  умов  місцезростання  та  вивести  його  з  цієї  рівноваги  можуть  зовнішні
       (посуха,  пожежа,  інвазія  шкідників,  людська  діяльність)  та  внутрішні
       (демографічна  ситуація  та  різкий  спад  народжуваності  виду  або  повальна
       смертність) фактори.
            Отже,  біоценоз  –  не  просто  сума  видів,  що  його  утворюють,  але  й
       сукупність взаємодій між ними.

            9.2 Структура біоценозу

            Структура  біоценозу  –  це  закономірні  зв’язки  та  визначений  розподіл
       різних елементів системи.
            Розрізняють  такі  структури:  видову,  просторову  або  хорологічну  та
       трофічну структури.
            1  Видовий  склад  біоценозу.  Кожен  біоценоз  має  чітко  визначений
       видовий склад. Найбільш багаті за видовим складом біоценози вологих тропіків,
       а найбідніші – біоценози аридних і холодних реґіонів.
            Видова насиченість біоценозу – загальна кількість видів, що припадає на
       одиницю площі. Залежно від видової насиченості розрізняють біоценози прості і
       складні.
            Біоценози тундри і пустелі охоплюють значно меншу кількість видів, ніж
       біоценози  вологих  тропічних  лісів.  Велику  флористичну  насиченість  мають
       вологі тропічні ліси. У лісах Шрі-Ланки налічується 1500 видів деревних рослин.
       У лісах басейну р. Амазонки – до 2500 видів деревних рослин.
            Існують дві характерні групи видів:
            а)  Домінантні  види  –  творять  зовнішній  вигляд  біоценозу,    причому
       кожен  з  них  має  свою  особливу,  неповторну  зовнішність.  Види,  які  чисельно
       переважають в біоценозі над іншими називають домінантами.
            Едифікатори  –  види,  які  визначають  структуру  біоценозу  і  специфічні
       умови  існування  у  ньому  :  ступінь  затінення,  умови  росту,  характер  процесів
       кругообігу.  Наприклад:  ялина  в  ялиновому  лісі,  яка  утворює  густу  крону,
       затримує до 50 % опадів і пропускає мало світла.
            Найчастіше  едифікаторами  виступають  рослини  верхніх  ярусів.
       Едифікатори  –  завжди  з  числа  домінантів,  але  не  завжди  домінанти  є
       едифікаторами.
            б)  Асектатори  (види  супутники),  які  завжди  наявні  в  біоценозі,  але
       ніколи не бувають домінантними. Наприклад, коли ми згадуємо про барвінок, то
       бачимо діброву, в якій домінує дуб.
            2 Закономірності просторового розміщення біоценозів
            Розподіл видів рослин, тварин і мікроорганізмів у біоценозі залежить від
       умов  їх  місця  проживання  та  становить  так  звану  просторову  структуру
       (ярусність).
            Просторова  структура  –  це  вертикальний  розподіл  фітоценозу.  Кожне
       рослинне  угруповання  характеризується  певним  просторовим  розташуванням
       різних видів – ярусністю. Розрізняють ярусність надземну і підземну.



                                         40
   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45