Page 39 - 4837

- фітоценоз (сукупність рослин);
- мікроценоз (сукупність мікробів).
Види біоценозів
Природні (річка, озеро, луг, ліс, луки, степ, болото і т. д.). Формуються
природним шляхом.
Штучні (ставок, сад, і т. д.). Формуються під впливом діяльності людини.
Термін «біоценоз» запропонував Карл Август Мебіус у 1877 р.
Засновники вчення про угруповання рослин
Йосип (Юзеф) Конрадович Пачоський (8.12.1864-14.02.1942 рр.) –
український і польський ботанік, дослідник херсонської флори та рослинності
Херсонської губернії, рослинного світу заповідника «Асканія-Нова», флори
Біловезької пущі, автор теорії пантропізму і основ фітосоціології, професор
Херсонського політехнічного інституту (нині Херсонський аграрний
університет) та Херсонського педагогічного інституту (нині Херсонський
державний університет), засновник і директор природничо-історичного музею в
Херсоні, завідувач ботанічного відділу заповідника «Асканія-Нова», керівник
заповідника «Біловезька пуща», професор і завідувач кафедри Познанського
університету, а від 1932 член-кореспондент Польської АН. Вперше визначення
рослинного угруповання - фітоценозу дав І. К. Пачоський у 1915 році.
Володимир Миколайович Сукачов (26.05.1880-09.02.1967 рр.) – російський
радянський ботанік, лісознавець і географ. Він прийшов до висновку, що у
природі існують системи, які об’єднують біотичні та абіотичні компоненти. Ці
системи приурочені до певної території з абіотичними умовами (біотопи).
Єдність біоценозу і біотопу – В. М. Сукачов назвав біогеоценозом.
Біогеоценоз – це сукупність на деякій ділянці земної поверхні
однорідних взаємодіючих, пов’язаних обміном речовини і енергії, природних
компонентів – гірських порід, ґрунту, гідрологічних умов, рослинності,
тварин і мікроорганізмів.
Властивості біоценозів
У часових і просторових межах існування біоценозу спостерігаються ряд
особливостей, які стосуються організації процесів, що в ньому відбуваються, а
також внутрішніх та зовнішніх зв'язків.
1 Єдність біотопу і біоценозу. Всі абіотичні та біотичні компоненти, що
входять до складу біогеоценозу, пов'язані між собою таким чином, що явища, які
з'являються в одних елементах системи, впливають на процеси і стани у інших її
складових. Біотоп впливає на біоценоз, який, в свою чергу, діє на стан біотопу.
2. Організація біоценозу. Види, що входять до складу біоценозу, пов'язані
між собою кормовими (продуценти, консументи, редуценти) та конкурентними
зв’язками.
3 Автономія біоценозу. Територіальна відокремленість, внутрішня
організація, а також взаємозв'язок і взаємозалежність усіх компонентів творять
автономію його біоценозу. Наприклад, рекреаційна дигресія приміських лісів
або ж забруднення їх полютантами веде до розпаду лісових біоценозів.
4. Екологічна рівновага. Біогеоценоз як природна система перебуває у
стані динамічної рівноваги. У процесі еволюції природний комплекс адаптувався

39