Page 175 - 4835

піску пробки. Вперше даний метод випробувано при прове-
дення ремонтних робіт в нагнітальній свердловині № 61 Оли-
шівського ПСГ.
На Олишівському ПСГ впроваджений також інший ме-
тод боротьби з виносом піску. Суть його полягає в тому, що
нагнітання смоли провадилось у розпиленому стані. Для цього
на корінній стволовій засувці фонтанної арматури вста-
новлювали дифузор, до якого подавали одночасно смолу і
природний газ. При цьому нагнітання газу здійснювалось без-
перервно – до надходження розпиленої смоли, під час її нагні-
тання в пласт і продовження нагнітання чистого газу, завдяки
чому смола не скупчувалась на вибої свердловини або в при-
вибійній зоні, утворюючи пористе, газопроникне середовище.
Для глибшого охоплення обробленням привибійної зони
практикувались також повторні операції в найбільш ненадій-
них з точки зору утворення пробок свердловинах. Перед кож-
ною серією обробок у лабораторії провадили досліди для ви-
значення часу, який потрібний для затвердіння смоли. Резуль-
тати досліджень використовували для розрахунку процесу
доставки розпиленої смоли в привибійну зону свердловин.
Щорічно обробленням свердловин за описаним способом
охоплювалось до 25-30 % діючого фонду експлуатаційно-
нагнітальних та нагнітальних свердловин. Ефективність дії
оброблення зберігалась протягом одного-двох сезонів.
Більш радикальним шляхом вирішення боротьби з руйну-
ванням привибійних зон свердловин і утворенням піщаних
пробок вважають спуск свердловинних фільтрів, здатних не
допустити виносу піску з привибійної зони. На Олишівському
ПСГ випробувано низку конструкцій внутрішньо-
свердловинних фільтрів (поліетиленових, склопластикових,
алюмінієвих, титанових, керамічних, монолавсанових тощо).
Із них найбільш вдалими виявились монолавсанові фільтри.
Проте радикальним вирішенням проблеми стало оснащення
свердловин після їх буріння гравійно-намивними фільтрами.

175