Page 172 - 4835

У критичній ситуації, що склалася, з 1965 р. почали реалі-
зувати таку нову технологічну схему формування газового
покладу: поряд з нагнітанням газу в газонасичений інтервал
розпочали нагнітання газу через спеціальні нагнітальні сверд-
ловини, інтервали перфорації яких розташовані нижче про-
ектного ГВК. Для експериментального нагнітання газу вико-
ристали розвантажувальні свердловини № 24 і № 25, фільтри
яких розміщені в нижній частині пласта. У кожну з них було
3
закачано по 3 млн м газу.
Проведений нейтронний гама-каротаж зразу після нагні-
тання в свердловину № 24 показав, що поверх газоносності
пласта дорівнює 12 м. Через рік поверх газоносності в цій све-
рдловині становив 10 м, що свідчило про відсутність істотного
випливання газу до покрівлі пласта. Для розширення процесу
переобладнали для нагнітання газу в нижню частину пласта
ще дві свердловини. Із 1966 р. здійснювали нагнітання газу в
створюваний поклад як у верхню, так і в нижню його частину.
Поступово об'єм газу, який нагнітали у нижню частину плас-
та, було доведено до 2/3 всього об'єму нагнітання.
Застосування зміненої технології дало такі позитивні ре-
зультати: повільне і неухильне нарощування газонасиченої
товщини і поверху газонасиченості за майже сталого поло-
ження ГВК. У 1966 р. об'єм зберігання газу в пласті вже у 1,5
рази перевищив проектний, проте в сезоні 1966/67 рр. відібра-
но лише 50 % проектного активного об'єму газу.
Промислово-геофізичний аналіз нагнітання в нижню час-
тину пласта-колектора засвідчив, що газ проникає в пласт че-
рез окремі найбільш проникні пропластки. Для усунення цьо-
го недоліку у формуванні газового покладу і збільшення сту-
пеня осушення пласта-колектора з 1969 р. стали обробляти
привибійні зони свердловин поверхнево-активними речови-
нами (ПАР). Застосування ПАР дало позитивні результати: у
центральній зоні структури спостерігалася концентрація газу,
на крилах – значне зменшення газонасиченої товщини, витіс-

172