Page 171 - 4835

підняття, а на південному сході структурною сідловиною ві-
докремлюється від Хрещатинського підняття.
Для об'єкта підземного зберігання газу обрано бат-
байоський водоносний пласт середньої юри. Покрівля пласта-
колектора в межах складки залягає на глибинах 551-570 м. За-
гальна його товщина становить 29-34 м, проникної частини
від 17 до 24,5 м, а середня за площею сягає до 20,5 м. Пласт-
колектор складений пісками алевритовими і алевритами піща-
ними. Піщані різновиди порід переважають у верхній частині
розрізу пласта, а алеврити – у нижній. Трапляються прошарки
слабко зцементованих пісковиків, а також глин і піщанистих
алевролітів.
Фізико-літологічні властивості пласта такі: пористість
пісків і алевролітів у середньому становить 35 %, проникність
порід за промисловими даними 1,3-2,0 Д, пластовий гідроста-
тичний тиск, зведений до абсолютної позначки 444 м, дорів-
нює 5,5 МПа, пластова температура 21°С.
Проектом розвідувального закачування газу, який вико-
наний інститутом ВНИИГАЗ (м. Москва), було передбачено
створити штучний газовий поклад загальним об'ємом 200 млн
3
3
м , в тому числі активним 110 млн м , за максимального плас-
тового тиску 7,5 МПа. Для експлуатації вибрано 8 свердловин.
Вважалось, що коефіцієнт охоплення пастки буде 0,3, а газо-
водяний контакт займе горизонтальне положення на абсолют-
ній позначці 444 м.
Вже з самого початку дослідного нагнітання газу в скле-
пінну частину пласта з’ясували, що поршневого витіснення
води не вдається досягти, і газ розтікається під покрівлею на
значну відстань за межі проектного контуру у вигляді «язи-
ків». Не дало позитивних наслідків і передбачене проектом
розвантаження пласта через окремі свердловини. За сезон за-
3
качано до пласта 93 млн м (46 % від загального проектного
об'єму). У зимовий період 1964/65 рр. за 65 діб вдалось віді-
3
брати лише 0,9 млн м газу.

171