Page 23 - 4817

фрески. У порівнянні з іншими техніками настінного живопису виконання
фрески є досить тривалим процесом і ділиться по днях (за день художник

може розписати 3-4 кв. метра).

Фреска становить цілу епоху в розвитку живопису. Фреска є однією з

основних технік настінних розписів, тому вона тісно пов’язана з

архітектурою. Технікою фрески виконано більшість старовинних пам’яток

монументального живопису: стінний розпис в Помпеях, в християнських

катакомбах, романському, візантійському і давньоруському мистецтві.

Зразком фрескового живопису є відомий твір Мікеланджело Буонарроті

– розпис стелі Сікстинської каплиці. До нашого часу дійшли чудові розписи

Джотто, Рафаеля, Рубльова, Діонісія та інших прославлених майстрів. На

жаль, чимало фресок не збереглося. Серед них – роботи Леонардо да Вінчі

(1452 – 1519). Геніальний художник і експериментатор, він постійно прагнув

удосконалення техніки живопису.

В античні часи визначальне значення в інтер’єрі стали мати вікна і стіни

- мешканці античних вілл щедро покривали їх мозаїкою або розписом.

Широко відомий, так званий, помпейский стиль фрескового розпису.

Середньовічний інтер’єр зберігає цю ж тенденцію – розкіш стінного і

підлогового оздоблення. Традиції передавалися в століттях, і в період

Відродження прикрашати інтер’єри фресковим розписом стало дуже модним.

Досить згадати знамениту камеру дельї Спозі – спальню в палаці

мантуанського герцога Людовика Гонзага. Головна прикраса цієї кімнати –

фресковий цикл великого художника раннього Відродження Андреа

Мантенья, присвячений сценам життя господаря палацу, правителя Мантуї.

Власне фреска, яку ще називають італійською фрескою або “чистою

фрескою” (“buon fresco”) вперше згадується лише в трактаті Ченніно Ченніні

23