Page 71 - 4815
P. 71

8 МАС-200 – 3-5 л (5-% вуглеводневої суспензії)
               9 нафта – 60-80 л
               За необхідності у розчин вводять обважнювач, хромпік.
                3.2 Технологічні розрахунки при встановленні рідинних
                                        ванн
               Найпростішим  та  найбільш  розповсюдженим  способом
        запобігання та ліквідації прихоплень є установлення рідинних ванн.
               На  сьогоднішній  час  розрізняють  такі  рідинні  ванни:
        силікатну,  силікатно-калієву,  гідрофобно-адгезійну,  гідрофобно-
        бітумну та ін.
               Такі  ванни  встановлюють  у  свердловині  після  відробки
        долота або під час ремонтних робіт. Ванну встановлюють навпроти
        інтервалу, який обвалюється та осипається, витримують від 5 до 9
        годин, а потім вимивають зі свердловини.
               Перед  установленням  ванни  необхідно  уточнити  інтервал
        залягання  ускладненої  зони,  перевірити  стан  противикидного
        обладнання,  насосного  блоку,  циркуляційної  системи.  Готують
        обладнання до роботи в аварійних умовах. Перевіряють кількість та
        якість  запасного  бурового  розчину.  У  разі  необхідності  запас
        бурового розчину збільшують до розрахункового. Для запобігання
        газонафтопроявів і розгерметизації гирлового обладнання під дією
        надлишкового  тиску  в  колоні  труб  під  заливною  головкою
        встановлюють  зворотний  клапан.  Заливну  головку,  зворотний
        клапан, та підвісну лінію опресовують на тиск у 1,5 рази більший
        від  очікуваного  при  установленні  ванни.  Очищують  територію
        навколо  бурової  від  можливих  вогнищ  загорання  і  перевіряють
        необхідні засоби пожежегасіння.
               Визначають  необхідний  об'єм  рідинної  ванни,  враховуючи,
        що вона повинна перекривати ускладнену зону на 50-100 м зверху і
        знизу. Кавернозність ствола свердловини в більшості випадків має
        наближене  значення,  а  тому  при  розрахунках  об’єму  ванни
        нехтують  різницею  між  діаметрами  ОБТ  і  бурильних  труб.  При
        великій  кавернозності  ствола  свердловини  розрахунковий  об'єм
        рідинної ванни збільшують з урахуванням практичного досвіду.
               При  визначенні  об’єму  ванни  можливі  два  варіанти:
        ускладнена зона залягає над долотом (рис. 3.1) або значно вище від
        вибою (рис. 3.2).
               Об'єм ванни у першому випадку розраховують за формулою:
                                                             2
                                         2
                                               2
                        V   0 ,785 [(K  D   D бк ) (h  h 1 ) d бк  h   2 ] ,   (3.1)
                          в
                                         св
        де К – коефіцієнт кавернозності ствола свердловини в ускладненій
        зоні;
                                          69
   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76