Page 8 - 4808

забудови, слід приймати 5,5 – 6,0 м (дві смуги руху з тротуаром шириною 1,5 м). Проїзди
з одностороннім кільцевим рухом і протяжністю не більше 300 м за наявності тротуарів
допускається приймати в одну смугу руху шириною 3,5 м (не менше ніж через 100 м слід
влаштовувати роз’їзні майданчики шириною 6 м і довжиною 15 м). Тупикові проїзди
протяжністю не більше 150 м допускається суміщувати з тротуаром і приймати шириною
не менше 3,5 м. Тупикові проїзди повинні закінчуватися поворотними майданчиками
розмірами 12*12 м або кільцем з радіусом по осі дороги не менше 10 м (використання
поворотних майданчиків для тимчасового зберігання автотранспорту не допускається).

Пішохідні комунікації в житловому кварталі бажано прокладати по найкоротшим
напрямкам з раціональним об’єднанням зупинок громадського транспорту, закладів
культурно-побутового обслуговування, житлових груп. Можна застосовувати два варіанти
пішохідних трас: з розділенням цілеспрямованого та прогулянкового видів руху, або ж їх
суміщенням. Одним із способів формування структури житлового кварталу є організація
мікрорайонного бульвару як композиційної та комунікаційної осі забудови. Ширину
пішохідних елементів слід приймати кратною 0,75 м ( залежно від категорії).
Територія зелених насаджень житлового кварталу повинна складати не менше ніж
40 % його загальної площі. Озеленення території слід формувати у вигляді єдиної
безперервної системи, що об’єднує його окремі елементи: сквери в житлових групах,
озеленені транспортні та пішохідні артерії, мікрорайонний сад (за можливості з виходом
на території лісопарків за межами забудови).
Побудова внутрішніх просторів житлового кварталу повинна забезпечувати
розмаїття точок сприйняття та зміну видових перспектив, що розкриваються під час
пересування людини серед елементів забудови. Рекомендовано активно застосовувати
контрасти в архітектурно-просторовому вирішенні житлової забудови: контрасти об’ємів
будівель різної поверховості; архітектурних форм, що контрастують як між собою, так і з
природним середовищем; контрасти планувальних прийомів, малих та великих, замкнених
та відкритих просторів. Не менш важливе значення має сприйняття забудови кварталу з
магістральних та житлових вулиць; для створення силуету в умовах дальнього сприйняття
рекомендується застосовувати ритм як дійовий композиційний засіб: ритм простих та
складних об’ємів, гру житлових будинків, широких розривів в суцільному фронті
забудови (просторових ритмів). Забудову житлового кварталу слід формувати з
врахуванням вимог по забезпеченню провітрювання внутрішньо-квартального простору,
інсоляції житлових та громадських будівель та пожежної безпеки.

3. ВЕРТИКАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ЯК ЕЛЕМЕНТ ІНЖЕНЕРНОЇ
ПІДГОТОВКИ

Інженерна підготовка території під забудову включає проведення комплексу
інженерних заходів з облаштування споруд, необхідних для здійснення будівництва і
створення сприятливих умов для життя людей.
На нових територіях, що освоюються під житлову забудову, обов’язкове верти-
кальне планування території і організація відводу поверхневих вод. Освоєння "незручних"
для будівництва земель - заболочених, порізаних, ярами та інших вимагає складних
інженерних робіт - земляних, гідротехнічних, зрошувальних. Загальні заходи з інженерної
підготовки міських територій розробляються на стадії вирішення генерального плану
міста у вигляді схем. Окремі завдання вирішують на основі цих схем при складанні
проекту ПДП житлових районів.
Вертикальним плануванням території називають заходи з організації поверхні цієї
території з метою пристосування рельєфу місцевості до вимог міського будівництва.

7