Page 6 - 4807

власне естетичних ситуацій від неестетичних, що впливають на ціннісне
усвідомлення архітектури.
Отже, відносна невідповідність змісту і форми, їх протиріччя є
постійною ознакою руху архітектури до нових естетичних відкриттів. Це
протиріччя яскраво виявляється в періоди формування нового напряму,
коли пошук нового змісту ще буває не забезпечений новою формою або
коли інтуїтивне прозріння нових форм виявляється передчасним і тому
архітектурно нездійсненним через відсутність соціально-естетичних
передумов для змісту.
Прагнення досягти єдності предметно-просторового середовища, яке
протистояло б розширеному хаосу форм, приводить до того, що в масовій
свідомості одним з критеріїв естетичної цінності стає віднесення її до
певної стильової системи. Уявлення про стиль втілюється в образи, які
впізнають і які можуть символічно означати важливі аспекти споживання.
Тим самим культурна і соціальна важливість стильової архітектури
пов’язується з особливостями зародження і відтворення естетичної
цінності. Якщо стильова система виступає як жорстко зафіксована система
норм, що задає формальні умови художній творчості, то естетична цінність
являє собою соціальну форму реалізації такого роду норм і сприйняття
творів художньої творчості. Активність поширення інформації в сучасній
культурі приводить до того, що, ледве окреслившись як стиль, нова
система архітектурних засобів формоутворення за короткий час отримує
широке розповсюдження.
Реалізація архітектурного об’єкта може мати несподіваний, навіть
абсурдний характер через деяку залежність творців архітектури від
замовників, інженерно-технічного рівня, попиту та можливостей,
специфічних уподобань та іншого задуму.
Перебуваючи у комфортному середовищі, ми гостріше сприймаємо
естетичні позитивні якості архітектури. На відміну від архітектора, майже
ніхто не думає про архітектуру, але всі її відчувають.
Проте у масовій свідомості основний акцент ставиться не на
нормативних системах, а на соціокультурних значеннях, якими
навантажуються архітектурні витвори у практиці їх споживчого і
професійного освоєння. Це створює умови для оцінювання творів
архітектури, перш за все з точки зору символічних і престижних значень.
Завдання архітектора полягає у виявленні формоутворювальних
закономірностей і принципів, які не викликають у людини негативних
відчуттів, а навпаки, дозволяють створювати емоційно позитивний клімат,
розвивати естетичне сприйняття студента.
Важливою особливістю архітектури є те, що вона торкається будь-
якого боку або сфери людської життєдіяльності, впливає на розвиток
морально-естетичного розвитку студента.

5