Page 68 - 4799

лінії від місця вильоту нейтрону до точки, в якій нейтрон стає тепловим.
Величина Ls залежить від водневмісту і залежно від співвідношення вмісту
води та нафти в порах породи змінюється від 15 см до 35 см. У повністю
водонасиченому пласті Ls складає декілька сантиметрів.
Нейтрони, які досягли теплового стану, продовжують рухатись
(дифундувати) із областей більшої густини в області пониженої густини,
зіштовхуючись з ядрами елементів без зміни середньої енергії і довжини
ланок між окремими зіштовхуваннями. У результаті такої дії відбувається
поглинання (захоплення) нейтрона ядром атома.
Швидкість просторової дифузії теплових нейтронів характеризується
коефіцієнтом дифузії:

V T 1 , (6.5)
D   k
3
 Z  рі
i
i 1

0
де V т – швидкість руху теплових нейтронів, рівна 2200 м/с при Т=20 С, зі
збільшенням температури швидкість зростає; k – кількість елементів, які
складають речовину;  рі – січення розсіювання теплових нейтронів ядрами і-
2
го елементу в см , відображає ймовірність зустрічі нейтронів з ядром елементу
3
і їх розсіювання; Z і – кількість ядер і-го елементу в 1 см .
Коефіцієнт дифузії обернено пропорційний вмісту водню в середовищі.
Чим більша водонасиченість середовища, тим повільніше “розповзається”
2
4
хмарка теплових нейтронів (дифузія відбувається протягом 10 -10 мкс).

Lз, см Ld, см
35 18
17
16
30
15
14
25 еВ 13
E поч., М 12

20 11 Сcl-0%
10
15
9 Сcl-3%
Сcl-15%
10 8 Ссl-6%
10
5 7 Сcl-9%
Сcl-18%
6
1 Сcl-12%
5
5
4
W, % 0 10 20 30 40 w,%
0 10 20 30 40 Б)
А)

68