Page 71 - 4792

Порядок розподілу визначається договором або статутом. Ця
ознака називається економічно-юридичною;
-по-третє, централізація в руках об’єднання як суб’єкта
права функцій і повноважень його учасників. Це організацій-
но-правова ознака;
-по-четверте, особлива правосуб’єктність. Її особливість
обумовлена організаційною структурою об’єднання. Учасни-
ками об’єднання можуть бути лише підприємства (організації)
юридичні особи, кожне з яких при входженні до об’єднання
зберігає статус юридичної особи незалежно від організаційно-
правової форми об’єднання і на них поширюється положенн-
ня ГКУ та інших законів щодо регулювання діяльності під-
приємств.
Права підприємств-учасників господарського об’єднання
виписані в ч.2 ст.101 ГКУ, а підприємств, які входять до скла-
ду державного або комунального господарського об’єднання –
в ч.3 ст.121 ГКУ,
Правосуб’єктність об’єднання становить собою сукуп-
ність самостійних суб’єктів права, спільні майнові права та
інтереси яких реалізує об’єднання.
Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств
можуть утворюватися як:
- господарські об’єднання;
- державні господарські об’єднання;
- комунальні господарські об’єднання (ч.1 ст.119 ГКУ).
Господарське об’єднання – це об’єднання підприємств,
утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду,
які на добровільних засадах об’єднали свою господарську
діяльність. Діють вони на основі установчого договору або
статуту, який затверджується їх засновниками.
Державне (комунальне) господарське об’єднання – це
об’єднання підприємств, утворене державними (комунальни-
ми) підприємствами за рішеннями КМУ або у визначених
законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до
сфери управління яких входять підприємства, що утворюють
об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого
самоврядування. Державні і комунальні об’єднання – це ста-
тутні об’єднання.
Ч. 1 ст.120 ГКУ встановлює такі організаційно-правові
форми об’єднань:

74