Page 167 - 4792

готермінових та короткотермінових ризиків суб’єктів гос-
подарювання з використанням заощаджень через кредитно-
фінансову систему або без такого використання. Ч. 1 ст. 352
ГКУ визначає страхування як діяльність спеціально уповно-
важених державних організацій та суб’єктів господарювання
(страховиків), яка пов’язана з наданням страхових послуг
юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо
захисту їхніх майнових інтересів у разі настання визначених
законом чи договором страхування подій (страхових випад-
ків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом
сплати страхувальниками страхових платежів.
Закон «Про страхування» визначає страхування, як вид
цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів
фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій
(страхових випадків), за рахунок грошових фондів, що фор-
муються шляхом сплати фізичними особами та юридичними
особами страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій).
ЦКУ передбачає поняття договору страхування в ст.
979: «За договором страхування одна сторона (страховик)
зобов’язується у разі настання певної події (страхового випа-
дку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій
особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову ви-
плату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові
платежі та виконувати інші умови договору».
Вважається, що вказані поняття мають недоліки, перш за
все в тій частині, коли страхування визначене в законодавстві,
як вид цивільно-правових відносин. Адже страхування — це
ширше (комплексне) поняття, перш за все — вид господарсь-
кої діяльності, у процесі якої дані правовідносини реалізують-
ся безпосередньо. На сучасному етапі страхування здійсню-
ється на підприємницькій основі.
Відповідно до ст. 5 Закону «Про страхування» формами
страхування є добровільне та обов’язкове страхування.

170