Page 11 - 4787

а які - другорядними, адже цей об’єкт ще не вивчено. Як правило, це най

відповідніший етап у моделюванні.

Перевірка на адекватність. Побудовану модель слід піддати перевірці на

вірогідність, тобто встановити, чи досить правильно її результати відбивають

поведінку об’єкт-оригінала в досліджуваних ситуаціях, тобто, чи достатньо

повною є відповідність результатів моделювання поведінці реального об'єкта.

Це своєрідний "момент істини" для моделі. У такому разі говорять про

перевірку моделі на адекватність. Ознакою адекватності моделі є, насамперед,

задовільний збіг результатів моделювання з відомими та (або) достатньо

надійними дослідними даними.

З метою перевірки моделі на адекватність обчислювальний експеримент

часто спрямовують на підтвердження очевидних і заздалегідь відомих

властивостей об'єкта. Така процедура має назву тестування моделі. Що ж до

тих випадків, коли немає можливості порівняння результатів, одержаних на

моделі, з поведінкою самого об’єка , порівняння проводять за результатами, що

їх дають теорія та відповідні розрахунки.

Модель, яка пройшла тестування, можна вважати якщо не задовільною, то

щонайменше - правдоподібною.

Отже, основними висновками моделювання певної предметної області є:

1. Математичне моделювання є ефективним інструментом теоретичних

досліджень і важливою складовою сучасної інформатики.

2. Задачі моделювання виникають з практики й не бувають чітко

сформульованими: перед створенням моделі завжди має пройти процес

постановки задачі.

3. Створення математичної моделі завжди починають з ідеалізації об'єкта

на основі спрощуючих припущень. З метою більш глибокого вивчення об'єкта
до попередньої спрощеної версії його моделі вводять нові фактори, які

розглядають тепер як суттєві.

4. Якщо в процесі створення моделі комп'ютер іноді безпосередньо не

використовується, він все одно буде наступною ланкою в роботі з моделлю.

10