Page 159 - 4784

Маршрутизатор М2 як і раніше постачає маршрутизатор M1 своїми
записами про мережу 201.36.14.0 з метрикою 2, так як її час життя
не минув. Пакети зациклюються.
 Час 180-360 с. На початку цього періоду у маршрутизатора
М2 закінчується час життя запису про мережу 201.36.14.0 з
метрикою 2, так як маршрутизатор M1 в попередній період посилав
йому повідомлення про мережу 201.36.14.0 з гіршого метрикою, ніж
у М2, і вони не могли підтверджувати цей запис . Тепер
маршрутизатор М2 приймає від маршрутизатора M1 запис про
мережу 201.36.14.0 з метрикою 3 і трансформує її в запис з
метрикою 4. Маршрутизатор M1 не отримує нових повідомлень від
маршрутизатора М2 про мережу 201.36.14.0 з метрикою 2, тому час
життя його запису починає зменшуватися . Пакети продовжують
зациклюватися.
 540 с. Тепер у маршрутизатора M1 закінчується час життя
запису про мережу 201.36.14.0 з метрикою 3. Маршрутизатори M1 і
М2 знову міняються ролями - М2 постачає M1 застарілою
інформацією про шлях до мережі 201.36.14.0, уже з метрикою 4, яку
M1 перетворює в метрику 5. пакети продовжують зациклюватися.
Якби в протоколі RIP не було вибрано відстань 16 в якості
недосяжної, то описаний процес тривав би до безкінечності
(вірніше, поки не була б вичерпана розрядна сітка поля відстані і не
було б зафіксовано переповнення при черговому нарощуванні
відстані).
В результаті маршрутизатор М2 на черговому етапі
описаного процесу отримує від маршрутизатора M1 метрику 15, яка
після нарощування, перетворюючись на метрику 16, фіксує
недосяжність мережі. Період нестабільної роботи мережі тривав 36
хвилин!
Обмеження в 15 хопів звужує сферу застосування протоколу
RIP до мереж, в яких число проміжних маршрутизаторів не може
бути більше 15. Для більш масштабних мереж потрібно
застосовувати інші протоколи маршрутизації, наприклад OSPF, або
розбивати мережу на автономні області.
Наведений приклад добре ілюструє головну причину
нестабільної роботи маршрутизаторів, що працюють по протоколу
RIP. Ця причина корениться в самому принципі роботи дистанційно-

157