Page 155 - 4784

Про мережу 202.101.16.0 маршрутизатор M1 дізнається на
цьому етапі вперше, причому дані про неї приходять від двох сусідів
- від МЗ і М4. Оскільки метрики в цих повідомленнях вказані
однакові, то в таблицю потрапляють дані, які прийшли першими. У
нашому прикладі вважається, що маршрутизатор М2 випередив
маршрутизатор М3 і першим переслав своє RIP-повідомлення
маршрутизатора M1.
Якщо маршрутизатори періодично повторюють етапи
розсилки і обробки RIP-повідомлень, то за кінцевий час в мережі
встановиться коректний режим маршругізаціі. Під коректним
режимом маршрутизації тут розуміється такий стан таблиць
маршрутизації, коли всі мережі будуть досяжні з будь-якої мережі за
допомогою деякого раціонального маршруту. Пакети будуть
доходити до адресатів і не зациклюватися в петлях, подібних до тієї,
яка утворюється на рис. 1, маршрутизаторами М1-М2-МЗ-М4.
Очевидно, якщо в мережі всі маршрутизатори, їх інтерфейси
і з'єднуючі їх канали зв'язку постійно працездатні, то оголошення по
протоколу RIP можна робити досить рідко, наприклад, один раз в
день. Проте в мережах постійно відбуваються зміни - змінюється як
працездатність маршрутизаторів і каналів, так і самі
маршрутизатори і канали можуть додаватися в існуючу мережу або
ж виводитися з її складу.
Для адаптації до змін в мережі протокол RIP використовує
ряд механізмів.
До нових маршрутів RIP-маршрутизатори пристосовуються
просто - вони передають нову інформацію в черговому повідомленні
своїм сусідам і поступово ця інформація стає відома всім
маршрутизаторам мережі. А ось до негативних змін, пов'язаних з
втратою якогось маршруту, RIP-маршрутізатори пристосовуються
складніше. Це пов'язано з тим, що у форматі повідомлень протоколу
RIP немає поля, яке б вказувало на те, що шлях до даної мережі
більше не існує.
Замість цього використовуються два механізми
повідомлення про те, що деякий маршрут більш недійсний:
 закінчення часу життя маршруту;
 вказання спеціальної відстані (безкінечності) до мережі,
ставшої недоступною.

153