Page 57 - 4772

Депозитне свідоцтво — це цінний папір, який підтверджує, що особа володіє
акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має
право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації у разі її
ліквідації. Депозитні свідоцтва забезпечують доступ корпорацій на іноземні фондові
ринки. Депозитарна розписка (свідоцтво) – це похідний цінний папір, що
засвідчує право власності інвестора-резидента на визначену кількість цінних паперів
іноземного емітента, загальний обсяг емісії який обліковується в іноземній
депозитарній установі. Емітентом їх можуть бути юридичні особи – резиденти, які є
учасниками Національної депозитарної системи, за умови встановлення
кореспондентських відносин між депозитарієм, у якому зберігається глобальний
сертифікат на загальний обсяг емісії депозитарних розписок, та іноземною

депозитарною установою, що веде облік права власності за цінними паперами, які
лежать в основі депозитарних розписок.
Варант – це різновид опціону на купівлю, який випускає емітент разом з
власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власникові
право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за
певною ціною.
Їх випускають разом із привілейованими акціями та облігаціями й вони дають
власникові право купувати прості акції за обумовленою ціною протягом обумовленого
періоду. Цей інструмент дає змогу акціонерному товариству знизити процент
регулярних виплат за облігаціями чи привілейованими акціями завдяки тому, що
інвестори можуть одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у разі його
зростання в порівнянні з обумовленим у варанті.
Спекулятивними об'єктами фондової торгівлі є також опціони й ф'ючерси.
Опціон — це угода між партнерами, один із яких виписує і продає опціонний
сертифікат, а інший — купує його, тобто отримує право до обумовленої дати за
фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи, яка виписала опціон, або ж
продати їх.
Ф'ючерс також є контрактом, згідно з яким особа, шо уклала його, бере на себе
зобов'язання після закінчення певного строку продати клієнтові відповідну кількість
фінансових інструментів за обумовленою ціною. Однак на відміну від опціону
розрахунок після закінчення ф'ючерсного контракту є обов'язковим.
Ф’ючерсний контракт – це стандартний документ, який засвідчує
зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на
визначених умовах у майбутньому, із фіксацією ціни на момент укладання
зобов’язань сторонами контракту.
До фіктивного капіталу другого порядку належать інвестиційні сертифікати.
Інвестиційні сертифікати — це цінні папери, які випускають виключно
інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дають право їх власнику на
отримання доходу у вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути
іменними та на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката
повинна дорівнювати номінальній вартості однієї акції, яка належить засновникам.
Інвестиційні сертифікати відкритих фондів продаються за грошові засоби, а закритих
— за грошові засоби та приватизаційні цінні папери. Фонди мають право здійснювати
загальну емісію на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-разового розміру

57