Page 210 - 4763

р  р  р
1 2  – п’єзометричний напір, м; v , v – середні
 g  g 1 2

швидкості руху рідини у відповідних перетинах, м/с;

v   v 2  v 2
2
1  – швидкісний напір, м; h – шляхові втрати
в
2 g 2 g
напору, м.
Вирази в дужках визначають повну механічну енергію,

що приходиться на одиницю маси рідини у відповідному

перетині трубопроводу.
Шляхові втрати напору складаються з втрат на тертя по

довжині трубопроводу h тер і втрат на місцеві опори h міс
(звуження і розширення потоку, повороти тощо):
h  h тер  h міс . (16.3)
в

За гідравлічного розрахунку напірного нафтопроводу
місцевими опорами можна зневажити. Тоді з огляду на

сталість швидкості руху рідини по довжині трубопроводу і
зневажаючи її стисливістю, з (5.2) отримуємо

 р  g  h тер  z  , (16.4)

або

 p  p тер   z g , (16.5)

де p тер – втрати тиску на тертя по довжині

трубопроводу, що визначаються за рівнянням Дарсі-Вейсбаха.
Коефіцієнт гідравлічного опору  залежить, головним

чином, від режиму течії рідини. Встановлено, що за

Re  2300 – рух ламінарний, за Re  2800 - турбулентний, а
за 2320  Re  2800 – так звана перехідна зона, яку в

практичних розрахунках можна вважати турбулентною
(Re=vd/, де v – середня швидкість руху рідини в

трубопроводі; d – внутрішній діаметр трубопроводу;  –

кінематична в’язкість рідини).

210