Page 124 - 4751
P. 124

минулому за деякими досить істотним новими параметрами. Це
                           насамперед інші мотивації його натхненників і виконавців. Якщо
                           раніше  міжнародні  терористи         керувалися    в  основному
                           національними, ідеологічними або політичними міркуваннями, то
                           тепер  терористичні  акти  частіше  набувають  характеру  актів
                           релігійного фанатизму, головним осередком якого  не випадково
                           стали  мусульманські  країни  Близького  і  Середнього  Сходу.  З
                           кінця  60-х  рр.  ХХ  ст.  ця  боротьба  набула  яскраво  вираженого
                           терористичного характеру - викрадення і підриву літаків, вибухів
                           у  людних  місцях  тощо.  На  рубежі  ХХ  й  XXI  ст.  терористична
                           діяльність  ісламських фундаменталістів набула  нових форм,  що
                           помітно  відрізнялися  від  «класичного»  тероризму  у  минулому.
                           Серед  них  –  взяття  заручників,  масові  вбивства  мирного  насе-
                           лення  за  допомогою вибухівки,  використання  терористів-смерт-
                           ників,  зокрема  жінок  тощо.  Головною  метою  цих  демонст-
                           ративних акцій є провокування паніки і дестабілізації політичних
                           супротивників заради досягнення не тільки конкретних політич-
                           них цілей, але і заміна прозахідних режимів на Близькому Сході
                           ісламістськими  заради  відновлення  середньовічного  мусульма-
                           нського халіфату в регіональному, якщо не світовому масштабі.
                                 На  думку  відомого  американського  політолога,  автора
                           популярної «теорії війн цивілізацій», С. Хантінгтона, найбільшу
                           загрозу  сталому  світовому  порядку  несе  саме    «ісламська
                           цивілізація»  в  союзі  з  конфуціанською.  У  найближчій  перспек-
                           тиві основні локальні конфлікти передбачаються  автором теорії
                           на Близькому Сході, де експансія провідних держав сприймається
                           дуже  болісно.  Китай  же,  як  потужна  економічна,  політична  і
                           військова держава претендує на набагато більшу роль у світі, ніж
                           йому  визначено.  С.  Хантінгтон  відзначає,  що  «цивілізаційні
                           конфлікти»  прийшли на зміну  ідеологічного протистояння  двох
















                                                           123
   119   120   121   122   123   124   125   126   127   128   129