Page 41 - 475

За М. Хаббертом залежність ухилу поверхні нафтоводяного (або
газоводяного) контакту від гідравлічного напору може бути описана
формулою:

tg  в I  , (10.5)
 в   н

де - кут між поверхнею нафтоводяного контакту і
горизонтальною площиною;
 H
І – напірний градієнт (гідравлічний нахил );
 L
 ,  - густина, відповідно, води і нафти (підставивши замість
н
в
 густину газу  , отримаємо відповідну формулу для
н г
3
газоводяного контакту), кг/м .
Таким чином, ухил поверхні нафтоводяного (газоводяного)
контакту прямо пропорційний напірному градієнту (гідравлічному ухилу) і
залежить також від співвідношення густини контактуючих рідин (газів) і
носить назву коефіцієнта підсилення.
Ухили нафтоводяного і газоводяного контактів можуть бути
критеріями напрямку руху вод.
Якщо ухил нафтоводяного (газоводяного) контакту більше кута
падіння крила склепінної пастки, то нафта (газ) повністю вимивається з неї
і поклад зникає. Це і є механічне руйнування покладів водами.
Умовою збереження покладу від механічного руйнування водою є
нерівність  < , де  - кут падіння пласта на крилі пастки (по напрямку
І);  - кут ухилу нафтоводяного (газоводяного) контакту.
Використовуючи формулу (10.5), можна орієнтовано розраховувати
мінімальні кути падіння і максимальні величини напірних градієнтів
(гідравлічних ухилів) при яких газові і нафтові поклади не будуть
зруйновані водами, які рухаються, тобто будуть існувати.

ВВЕДЕННЯ В СИТУАЦІЮ

На площі, де проводяться пошуково-розвідувальні роботи на нафту і
газ свердловинами розкритий водоносний горизонт. В свердловинах
одержані припливи пластової води, заміряні статичні рівні, глибина
залягання водоносного горизонту. З метою визначення гідродинамічних
параметрів водонапірної системи і проведення їх аналізу потрібно:
1. Розрахувати приведені пластові напори для даного водоносного
горизонту в умовах, коли густина води змінюється по площі його
поширення (використовуючи поправку Корценштейна).