Page 41 - 475
P. 41

За  М.  Хаббертом  залежність  ухилу  поверхні  нафтоводяного  (або
                            газоводяного)  контакту  від  гідравлічного  напору  може  бути  описана
                            формулою:
                                                              
                                                                           tg   в  I  ,                                 (10.5)
                                                             в    н

                                  де  - кут між поверхнею нафтоводяного контакту і
                                              горизонтальною площиною;
                                                                        H
                                  І – напірний градієнт (гідравлічний нахил   );
                                                                        L
                                   ,    - густина, відповідно,  води і нафти (підставивши замість
                                        н
                                    в
                                                    густину газу   , отримаємо відповідну формулу для
                                            н             г
                                                                   3
                                                  газоводяного контакту), кг/м .
                                  Таким  чином,  ухил  поверхні  нафтоводяного  (газоводяного)
                            контакту прямо пропорційний напірному градієнту (гідравлічному ухилу) і
                            залежить також від співвідношення густини контактуючих рідин (газів) і
                            носить назву коефіцієнта підсилення.
                                  Ухили  нафтоводяного  і  газоводяного  контактів  можуть  бути
                            критеріями напрямку руху вод.
                                  Якщо  ухил  нафтоводяного  (газоводяного)  контакту  більше  кута
                            падіння крила склепінної пастки, то нафта (газ) повністю вимивається з неї
                            і поклад зникає. Це і є механічне руйнування покладів водами.
                                  Умовою збереження покладу від механічного руйнування водою є
                            нерівність  < , де  - кут падіння пласта на крилі пастки (по напрямку
                            І);  - кут ухилу нафтоводяного (газоводяного) контакту.
                                  Використовуючи формулу (10.5), можна орієнтовано розраховувати
                            мінімальні  кути  падіння  і  максимальні  величини  напірних  градієнтів
                            (гідравлічних  ухилів)  при  яких  газові  і  нафтові  поклади  не  будуть
                            зруйновані водами, які рухаються, тобто будуть існувати.

                                                   ВВЕДЕННЯ В СИТУАЦІЮ

                                  На площі, де проводяться пошуково-розвідувальні роботи на нафту і
                            газ  свердловинами  розкритий  водоносний  горизонт.  В  свердловинах
                            одержані  припливи  пластової  води,  заміряні  статичні  рівні,  глибина
                            залягання  водоносного  горизонту.  З  метою  визначення  гідродинамічних
                            параметрів водонапірної системи і проведення їх аналізу потрібно:
                                1.  Розрахувати  приведені  пластові  напори  для  даного  водоносного
                               горизонту  в  умовах,  коли  густина  води  змінюється  по  площі  його
                               поширення (використовуючи поправку Корценштейна).
   36   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46