Page 40 - 475

біля відповідної свердловини. Далі, користуючись методом трикутників,
будують карту гідроізоп’єз – проводять ізоп’єзи (лінії однакових напорів).
За допомогою побудованої карти гідроізоп’єз визначають: напрям і
швидкість руху підземних вод для даного горизонту (додаток А).
Кожна ізоп’єза характеризується однаковим напором по всіх її
точках, тому вздовж ізоп’єзи рух води не відбувається. Напрям течії води
дослідженого горизонту визначається на карті гідроізоп’єз шляхом
проведення ліній, які перпендикулярні до ізоп’єз.
Для визначення швидкості руху води між двома певними пунктами
визначають перепад  Н (м) на карті гідроізоп’єз і відстань між ними
 L (м).
Напірний градієнт визначають за формулою:
 H
I  , (10.2)
 L
Одержані дані напірного градієнту вводимо до формули Дарсі і
визначаємо швидкість фільтрації:
K
V  пр I  , (10.3)

де V - швидкість фільтрації, м/рік;
K – коефіцієнт проникності;
пр
І – напірний градієнт;
 - динамічна в’язкість, яку визначають лабораторними
дослідженнями.
Умовно приймають, що при температурі 55-65˚С в’язкість
3
підземних вод з густиною 1050-1090 кг/м (близька до одиниці). Щоб
визначити швидкість фільтрації в метр/рік треба одержану величину
помножити на числовий коефіцієнт 0,316324.
Середню дійсну швидкість руху води визначають за формулою:
V
U  , (10.4)
m
де V – швидкість фільтрації, м/рік;
m – коефіцієнт пористості в частках одиниці.
Механічна (гідравлічна) деструкція (руйнування) нафтових і
газових покладів починається з утворення ухилу нафтоводяного або
газоводяного контакту. В.П. Савченко і М. Хабберт показали, що
горизонтальне положення газоводяних і нафтоводяних контактів є рідким
випадком і можливе тільки при повній нерухомості вод.