Page 39 - 475

- засвоїти практичні навики з аналізу певних гідродинамічних
параметрів водонапірної системи і прогнозування
нафтогазоносності надр.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Знання гідродинамічних параметрів водонапірної системи дозволяє
розв’язувати ряд важливих задач, які мають наукове і практичне значення,
наприклад:
1) визначити напрям потоку води, його витрату і швидкість;
2) розрахувати відмітку ГВК або ВНК;
3) встановити напрям і величину зміщення газових і нафтових
покладів;
4) визначити характер взаємодії вод продуктивного горизонту з
іншими водоносними горизонтами.
Таким чином, під час проведення гідрогеологічних досліджень в
нафтогазоносних районах, встановлення розподілу напорів в основних
нафтогазоводоносних комплексах є першочерговою задачею. Дані
абсолютних відміток статичних рівнів підземних вод є основою для
побудови карти гідроізоп’єз. Побудова такої карти можлива, якщо густина
води одного горизонту в досліджених свердловинах, що приведена до
3
однієї температури, не дуже відрізняється між собою (на декілька кг/м або
3
на перші десятки кг/м ). Якщо густина води в досліджених свердловинах
3
відрізняється на декілька десятків кг/м і при порівняно пологому
заляганні пласта водовміщуючих порід рекомендується будувати карту
гідроізоп’єз шляхом перерахунку води на воду найбільш характерної
густини (  сер ) для дослідженого горизонту.
В цьому випадку до величини заміру статичного рівня вводиться
поправка H за формулою:
к
  

Н к  Н к    к 1 , (10.1)

  сер 
де Н к - поправка до статичного рівня, м;
Н - висота стовпа води густиною  , м;
к к
3
 - густина води найбільш характерна для пласта, кг/м .
сер
Для свердловин, в яких густина води більша за середню (найбільш
характерну), знак поправки позитивний. Якщо густина води в свердловині
менша за середню густину, поправка буде мати від’ємне значення.
Одержані шляхом внесення поправок абсолютні відмітки статичних рівнів
по свердловинах підписують на карті, де нанесена мережа свердловин,