Page 51 - 4739

Для теодолітів типу Т2 помилка m не повинна перевищувати 0,5˝ і 0,6˝,
відповідно, для горизонтального і вертикального кругів.

Порядок визначення ”мертвого ходу” оптичного мікрометра.
Мертвий хід визначають подвійним суміщенням зображень штрихів,

обертаючи головку мікрометра за і проти ходу годинникової стрілки.
Середня різниця, одержана з поточних різниць на установках лімба (0˚,

30˚, …, 330˚) при положеннях мікрометра справа і зліва, характеризує

систематичну частину мертвого ходу.

За відхиленнями (табл. 4.2)

V  D  D (4.4)
i i сер

визначають середню квадратичну помилку однієї різниці.

Мертвий хід оптичного мікрометра не повинен перевищувати 1,5” для

теодолітів типу Т2 і 0,5” для теодолітів типу Т5.

Порядок дослідження систематичних помилок оптичного мікрометра.

Шкала мікрометра повинна бути рівномірною (одномасштабною).

Недотримання цієї умови веде до появи систематичних помилок оптичного

мікрометра, про які судять за відхиленнями від середнього значення виміряного

малого кута , який укладається ціле число разів у межах шкали мікрометра.

Для теодолітів типу Т2 вимірюють кут  рівний 1 чи 2 на 10 чи 5

установках мікрометра. Візирну марку (листок паперу з двома тонкими

вертикальними штрихами) закріплюють на стіні. Інтервали між штрихами

розраховують за формулою

L   S  / , (4.5)

де L− віддаль до марки.

На всіх установках зорову трубу наводять спочатку на лівий, а потім на

правий напрям, а потім − навпаки.

Програма досліджень складається з двох прямих і двох обернених ходів.

Порядок запису і обробки результатів показано в таблиці 4.3, де наведені

50